Különösen indokolt esetben a 2 ezer főnél kisebb népességszámú, de 500 főnél népesebb települések is ide sorolhatóak, amennyiben a közeljövőben a település iparának gyors fejlődése és a népesség számának növekedése prognosztizálható.
Így lehet az, hogy Bátyú méretét tekintve inkább falu (3 ezer lakosa van), ám a foglalkozási szerkezete városias (a munkavállalók többsége a vasút alkalma-zottja), ezért a városi típusú települések kategóriájába tartozik. Ezen települések népességét a városi lakossághoz sorolják.
I. táblázat
Kárpátalja városainak lakosságszáma 2001 és 2015-ben (jelenlévő lakosság)
Város neve népességszám
2001-ben, fő népességszám
2015-ben, fő népességszám változása (2001-2015), fő
Ungvár 117 317 115 520 -1 797
Munkács 82 346 85 959 3 613
Huszt 29 080 28 520 -560
Nagyszőlős 25 760 25 570 -190
Beregszász 26 735 24 273 -2 462
Szolyva 17 145 17 055 -90
Rahó 15 241 15 372 131
Ilosva 9515 9249 -266
Técső 9786 9112 -674
Csap 8919 9001 82
Perecseny 7083 6745 -338
Forrás: Ukrajna Állami Statisztikai Bizottsága 2003, Ukrajna Állami Statisztikai Hivatala, 2015
Városi típusú településből Kárpátalján 19 van, ezek: Aknaszlatina, Bá-tyú, Bustyaháza, Dombó, Gyertyánliget, Királyháza, Királymező, Kölcsény, Kőrösmező, Nagyberezna, Nagybocskó, Ökörmező, Szarvasváza, Szentmiklós, Szerednye, Taracköz, Tiszaújlak, Visk, Volóc (1. ábra).
A legtöbb a Técsői (5) és a Rahói járásban (3) található. 2–2 található a Nagyszőlősi, a Volóci és a Munkácsi járásban. A Beregszászi, a Nagybereznai, az Ökörmezői, az Ungvári és a Huszti járásokban 1–1 ilyen település található.
Csupán az Ilosvai, a Perecsenyi és a Szolyvai járásban nincs városi típusú tele-pülés.
A népesség számát tekintve a legnagyobb városi típusú települések Kárpát-alján Dombó és Királyháza. Lakosságuk száma a 2015-ben közel 10 ezer fő volt:
Dombónak 9849, Királyházának 9668 (II. táblázat).
161
A VáROSI LAKOSSáG SZáMáNAK VáLTOZáSA KáRPáTALjáN...
II. táblázat
Kárpátalja városi típusú településeinek népességszáma 2001 és 2015-ben (jelenlévő lakosság)
település népességszám,
2001 népességszám,
2015 népességszám
változása, fő járás
Dombó 9246 9849 603 Técsői járás
Királyháza 8147 9668 1521 Nagyszőlősi járás
Ökörmező 9656 9631 -25 Ökörmezői járás
Nagybocskó 9430 9369 -61 Rahói járás
Aknaszlatina 9276 8861 -415 Técsői járás
Bustyaháza 8554 8640 86 Técsői járás
Kőrösmező 8006 8568 562 Rahói járás
Visk 8141 8356 215 Huszti járás
Taracköz 7469 7636 167 Técsői járás
Nagyberezna 6804 7394 590 Nagybereznai járás
Szentmiklós 6817 6969 152 Munkácsi járás
Volóc 5186 5159 -27 Volóci járás
Kölcsény 4407 4324 -83 Munkácsi járás
Szerednye 3494 3988 494 Ungvári járás
Gyertyánliget 3391 3465 74 Rahói járás
Tiszaújlak 3419 3327 -92 Nagyszőlősi járás
Bátyú 3029 3073 44 Beregszászi járás
Királymező 1485 1531 46 Técsői járás
Szarvasháza 1120 1091 -29 Volóci járás
Forrás: Ukrajna Állami Statisztikai Bizottsága 2003,Ukrajna Állami Statisztikai Hivatala, 2015
A városokban és városi típusú településeken élő lakossága aránya Kárpátal-ján 37,1%, ez Ukrajna megyéi között a legalacsonyabb mutató. 2001-hez képest enyhén, 1271 fővel nőtt a városban élők száma. A növekedés azonban nem egyen-letesen ment végbe az elmúlt 15 évben, nagyjából megegyezett az összlakosság számának változása tendenciáival. Kárpátalján a lakosság száma 1995-ben érte le a maximumát, amikor is 1 288 100 fő volt a jelen lévő lakosság száma, ezt követően a népesség száma főként a migrációs veszteségnek és az alacsony szüle-tésszámnak köszönhetően csökkenni kezdett. A városi lakosság száma már jóval korábban, 1993-ban csökkenni kezdett. 1992-ben a városias típusú településeken még 535 800 főt regisztráltak, ezt követően itt is csökkenni kezdett a lakosok száma. Elsősorban a szakképzett munkaerő, kivándorlásának és az alacsonyabb születésszámnak köszönhetően. Így az 1989-es és a 2001-es időszakban a városi népesség száma több mint 9%-kal csökkent, miközben a falvaké gyarapodást ért el (Molnár–Molnár D. 2005). Ehhez a kontrasztos változáshoz nagyban hozzájá-rult egy harmadik tényező is, mégpedig az, hogy a két népszámlálás között nyolc
162
település minősíttette vissza magát városi típusú településből faluvá, mivel Ukraj-nában falun olcsóbb a villanyáram, így a statisztikában ezen lakosság átkerült a falusi kategóriába. 2001 után ugyan nem minősítettek vissza városi típusú telepü-lést, ám migrációs veszteség és a negatív természetes szaporulatnak köszönhetően a városok lakosságszámának alakulása továbbra is csökkenő tendenciát mutatott.
A népesség számának csökkenése 2008-ig tartott, ezután enyhe növekedés mutatkozott az összlakosság, így a városi lakosság számának alakulásában is. Et-től az évEt-től kezdtek megmutatkozni a korábbi években bevezetett születésszám serkentő állami programok hatásai, mint pl. az „Ukrajna demográfiai fejleszté-sének koncepciója a 2005–2015 években”, vagy „A gyermekes családok állami támogatásáról” c. törvény, melyeket 2004-ben fogadtak el. Ennek értelmében azo-kat akik gyermeket vállaltak, megilletett a terhességi és szülési támogatás, egy-szeri gyerekszületési támogatás, gyerekfelügyeleti támogatás, mely a gyerek 3 éves koráig tart. Ezen felül igénybe lehetett venni a „gondozás, gyámság alatt lévő gyerekek támogatást”; illetve „egyedülálló anyák gyerekeinek járó támogatást” is.
A születések száma a 2001-es 11‰-ről 2008-ig emelkedett és 14-15‰ ezreléken stabilizálódott az azt követő években, de még így sem érte el az 1990-es évek eleji 16‰-et. A halálozások számának emelkedése is megállt 2007-ben 13,5‰-nél, sőt ezt követően csökkenni kezdett és a 2012, 2013, 2014 években 12‰ alatt maradt, így a természetes szaporulat az utóbbi években meghaladta a 2,5‰-et (2. ábra).
2. ábra
A születési ráta (folyamatos görbe), a halálozási ráta (pontozottott görbe) és a természetes szaporulat (a görbék közötti távolság) alakulása Kárpátalján 1989 és 2014
között, ezrelékben
Forrás: Kárpátaljai Megyei Statisztikai Főhivatal, www.uz.ukrstat.gov.ua
MoLnár d. iSTVán
163
Szintén nagy hatással van a lakosság számának alakulására a migráció. 2001-ben a megye migrációs vesztesége -2703 fő volt, melynek közel fele 1281 fő a városi lakosságban mutatkozott meg. Ám az ország gazdasági helyzetének stabi-lizálódásával, a külföldi tőke bevonásával, új munkahelyek megjelenésével és a reálbérek enyhe növekedésével arányosan évről-évre csökkent a Kárpátalja mig-rációból adódó népességvesztesége is (3. ábra). Így 2006-ban 2252 fő, 2007-ben 1565, 2008-ban csak 1167-tel több ember hagyta el a vidéket, mint ahány bete-lepült. Sőt a 2011-es évben csupán 463 fő volt a migrációs veszteség, a városi lakosságot illetően, pedig migrációs többlettről beszélhetünk, hiszen 185 fővel nőtt ennek köszönhetően a megye városi lakosságának száma. Ezt követően újra növekedett a kivándorlók száma, 2013-ban 1233 fő, 2015 októberéig mért idő-szakában 1510 fő volt a migrációs veszteség és csupán a hivatalos, regisztrált adatok alapján értendő, ennél jóval nagyobb veszteséget feltételezünk, hszen so-kan tartózkodnak külföldön úgy, hogy nincs bejelentve külföldi munkavállalásuk, tartózkodásuk.
3. ábra
A migrációs veszteség alakulása Kárpátalja városi és falusi népessége körében az 2001–2015 időszakban
Forrás: Kárpátaljai Megyei Statisztikai Főhivatal, www.uz.ukrstat.gov.ua
A városok többségében csökkent a lakosság száma, csupán Munkács, Csap és Rahó népessége nőtt a vizsgált időszakban. A legnagyobb lakosságszám növe-kedés Munkácson következett be, 82 346 főről 85 959 főre nőtt a város népessé-ge, ami 4,3%-os növekedést jelent, szám szerint 3 613 fővel gyarapodott a város (II. táblázat). Kis arányú 1-2%-os csökkenés következett be Szolyva, Nagyszőlős, A VáROSI LAKOSSáG SZáMáNAK VáLTOZáSA KáRPáTALjáN...
164
Ungvár és Huszt népességszámában. Ennél jóval nagyobb mértékben csökkent Ilosva, Perecseny, Técső és Beregszász lakosságszáma, leginkább Beregszászé, ahol több mint 9%-al regisztráltak kevesebb lakost 2015-ben mint 2001-ben. A magyarság kárpátaljai központjának 26 735 főről 24 273 főre csökkent a lakos-sága, ami az alacsony népszaporulatnak és a jelentős migrációs veszteségnek kö-szönhető, így a 2001 és 2015 között 2462 fővel csökkent város népessége.
2001 és 2015 között 12 városi típusú településnek nőtt a lakosságszáma, 7-nek csökkent. Több mint 10%-al nőtt Királyháza és Szerednye lakosságszáma, ami főként a településeken élő jelentős számú cigányság magas népszaporulatá-nak köszönhető. Így Királyháza lakossága 8147 főről 9668-főre gyarapodott, ami 15,7%-os növekedés a 2001-es állapothoz képest, Szerednyén 3494-ről 3988-ra változott a jelen lévő lakosság száma 2015-re. Királyháza lakossága egy közepes méretű falu lakosságának megfelelő 1521 fővel nőtt. Csökkent a hegyvidéki te-lepülések lakosságszáma, így Volóc, Nagybocskó, Szarvasházaé főként a fiatalok elvándorlásának és az alacsony népszaporulatnak. Tiszaújlakon a migrációs vesz-teség a legfőbb oka a lakosság csökkenésének. Aknaszlatinán, ahol a legnagyobb népességfogyás detektálható 415 fővel csökkent a lakosság száma, ami közel 5%-os fogyást jelent. Itt a településen bekövetkezett ökológiai katasztrófa, a sóbányák beomlása miatt veszélyessé vált területekről más településekre kitelepített, főként magyar lakosság hiányával és a magyar fiatalok kivándorlásával magyarázható a negatív változás.
Az ország gazdasági helyzetének romlásával, a munkahelyek megszűnésével, a reálbérek csökkenésével a területről jelentősen megnőtt a kivándorlás mértéke.
A városokból főként a szakképzett munkaerő, a diplomás fiatalok vándorolnak ki külföldre. Mind a falvakból, úgy a városokból is jelentős számban vándoroltak ki a nyugdíjas korúak Magyarországra, a magasabb nyugdíjak miatt. A cigányságra jellemző a magasabb születésszám, így ahol jelentős számban élnek eme nem-zetiség képviselői a népesség száma nem mutat jelentős csökkenést, sőt egyes helyeken növekedés mutatható ki. Ám az ország gazdasági, politikai helyzetének romlásával a migrációból adódó veszteség további népességcsökkenést eredmé-nyezhet.
165
4. Kárpátaljai Megyei Statisztikai Hivatal (Головне управління статистики у За-карпатській області), 2007: Адміністративно-територіальний поділ. Ужго-род. 71 p.
5. Kárpátaljai Megyei Statisztikai Főhivatal (Головне управління статистики у Закарпатській області), 2008: Основні демографічні показники (статистич-ний бюлетень). Ужгород. 44 p.
6. Kárpátaljai Megyei Statisztikai Főhivatal (Головне управління статистики у Закарпатській області), 2010: Закарпаття у демографічному вимірі (статис-тичний збірник). Ужгород. 112 p.
7. Kárpátaljai Megyei Statisztikai Hivatal. Adattár. www.uz.ukrstat.gov.ua 8. Molnár József – Molnár D. István, 2005: Kárpátalja népessége és magyarsága
a népszámlálási és népmozgalmi adatok tükrében. A Kárpátaljai Magyar Pedagógusszövetség Tankönyv- és Taneszköztanácsa, Beregszász. 120 p.
9. Tóth J. – Vuics T. (szerk.) 1998: Általános társadalomföldrajz I. Budapest-Pécs:
Szerkesztette – Dialóg Campus Kiadó. 1998.
10. Ukrajna Állami Statisztikai Bizottsága (Державний Комітет Статистики України), 2003: Кількість та територіальне розміщення населення Украї-ни. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, Київ-2003.
218 p.
11. Ukrajna Állami Statisztikai Hivatala (ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИС-ТИКИ УКРАЇНИ), 2015: ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2015 року. Київ-2015. 110 p.
A VáROSI LAKOSSáG SZáMáNAK VáLTOZáSA KáRPáTALjáN...
166
MoLnár d. iSTVánНАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЩАДКІВ ЕТНІЧНО ЗМІШАНИХ (УКРАЇНСЬКО-УГОРСЬКИХ) ЗАКАРПАТСЬКИХ РОДИН ЗА ДАНИМИ ПЕРЕПИСУ
НАСЕЛЕННЯ ТА АНКЕТНОГО ОПИТУВАННЯ
1МоЛнаР Й. Й.
Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ jozsi@kmf.uz.ua
Absztrakt
AZ ETNIKAILAG VEGYES (UKRÁN–MAGYAR) KÁRPÁTALJAI CSALÁDOK GYEREKEINEK NEMZETI IDENTITÁSA A NÉPSZÁMLÁLÁS ÉS EGY
KÉRDŐÍVES FELMÉRÉS TÜKRÉBEN Molnár József
A nemzetiségileg vegyes házasságok egyre elterjedtebbek a világ számos régiójában, és nem kivétel ez alól Kárpátalja sem. A munka az ukrán–magyar vegyes házasságban szüle-tettek nemzeti identitását elemzi népszámlálási adatok és egy kérdőíves felmérés alapján.
Megállapítja, hogy a nemzetválasztási magatartásuk közel szimmetrikusan alakul. Jelen-tősnek bizonyult a kettős identitásúak aránya a vizsgált csoport körében, ami aláhúzza az ilyen opciók lehetővé tételének szükségességét a következő ukrajnai népszámlálás alkal-mával.
Kulcsszavak: etnikailag heterogám házasságok, kettős nemzeti identitás, bilingvizmus
Постановка проблеми
Етнічно змішані шлюби набувають все більшого поширення в багатьох регіонах світу, в тому числі і на Закарпатті. Їхній високій частці сприяє по-ліетнічний характер регіону, незначні соціокультурні відстані між осно-вними етнічними групами краю, а також відносно високий ступінь толе-рантності. Всеукраїнський перепис населення 2001 року виявив в області понад 10 тисяч українсько-угорських змішаних шлюбів (Molnár 2015, 7 с.), і щорічно в середньому 500–600 дітей народжується в гетерогамних сім’ях такого складу. Формування національної свідомості народженої в етнічно змішаних родинах приблизно 20–30 тисячної групи населення має значний вплив на майбутнє 150 тисячної угорської меншини Закарпаття.
В середовищі нащадків етнічно змішаних шлюбів, окрім тих, хто ви-бирають ідентичність одного з батьків, поширеним є перехідні, двоякі, роз-пливчасті, а також мінливі в часі та ситуативно форми національної свідо-мості (Носенко 2015).
Для характеристики етнічного складу населення можуть використову-ватися різні критерії: походження, культурні корені, національна та расова належність, колір шкіри, мова, племінні зв’язки, релігія або їхні комбінації.
1 Анкетне опитування проводилося при підтримці Фонду «Domus Hungarica» АН Угорщини.
167
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЩАДКІВ ЕТНІЧНО...
В Східно- і Центральноєвропейському регіоні основним показником етніч-ної належності вважається самовизначення людини, на основі цього реє-струється під час переписів національний склад населення.
Частково у зв’язку з певною суб’єктивністю етнічної класифікації, а частково внаслідок збільшення кількості змішаних шлюбів, ООН для до-слідження етнічного складу населення, поряд із самоідентифікацією, про-понує надання можливості множинного вибору. Але фактичне надання та-кої можливості залежить від рішення відповідних законодавчих органів і структур, які займаються підготовкою та проведенням перепису населення в певній країні. І в залежності від цього національна чи мовна ідентичність стає або однозначною, або такою, що допускає варіанти множинної само-ідентифікації (Gyurgyík та ін. 2010, 69 с.).
Під час радянських та українського переписів населення можна було (та потрібно було) вибрати лише одну національність, але про поширення форм подвійної ідентичності в Україні свідчать дані соціологічних опиту-вань. Вони – в залежності від методики проведення – оцінювали частку українсько-російських біетнорів в країні на початку третього тисячоліття в межах від 3,1 до 22,5% (Хмелько 2004, 13 с.).
У випадку окремих спільнот існує тісний взаємозв’язок між етнічною та мовною самоідентифікацією, або рідною мовою (Мельник–Черничко 2010, 86 с.). До них належать, наприклад, угорці та більша частина титуль-них націй країн регіону. Щодо інших народів (наприклад, євреїв чи циган/
ромів), кореляція між національністю та рідною мовою більш розмита. Для українців на заході країни характерним є перше, а на сході – в більшій мірі останнє.
Двоякі та перехідні форми мовної самоідентифікації в Україні не лише існують, але досить поширені. Соціологічне дослідження 2006 року, яке охопило всеукраїнську репрезентативну вибірку обсягом 2015 осіб, вияви-ло, що 11,1% респондентів вважає рідною одночасно і українську, і росій-ську мову (Бестерс-Дільґер та ін. 2008, 358 с.).
Мета роботи – розкриття особливостей етнічної ідентичності спе-цифічної групи населення Закарпаття – нащадків українсько-угорських змішаних родин, на основі доступних даних Всеукраїнського перепису населення 2001 року, доповнених результатами анкетного опитування. До-слідження вписуються в сучасні тенденції вітчизняних та міжнародних на-працювань в області вивчання етнічної самосвідомості та складу населен-ня.
База даних і методи дослідження
Опубліковані раніше дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року не давали можливості для дослідження поширення етнічно
168
МоЛнаР Й. Й.гетерогамних сімей, а також національної самосвідомості їх нащадків.
Але, в 2014 році за сприяння Державної служби статистики України на сайті Університету Міннесота (США) стала доступною 10%-ова репрезен-тативна вибірка даних перепису населення України (Minnesota Population Center 2014). База даних містить анонімні особисті дані в розрізі районів і міст обласного підпорядкування. Вибірка створена із збереженням ціліс-ності сімей, тим самим даючи можливість для дослідження особливостей сімейного складу, в тому числі частки етнічно гетерогамних родин та ет-нічної ідентифікації їх дітей.
З метою вивчення національно-культурної орієнтації нащадків зміша-них українсько-угорських шлюбів також проведено анкетування, в рамках якого досліджувалось ставлення респондентів до української та угорської етнічної приналежності, мови, культури тощо. При складанні питань за основу взята анкета, розроблена Дюрдіком для дослідження процесів аси-міляції в середовищі угорців Словаччини (Gyurgyík 2004, 110–147 с.). Її потрібно було пристосувати до закарпатських умов з урахуванням того, що планувалося використати винятково серед осіб, що походять з гетерогам-них сімей.
Відповідно до концепції, згідно якої умови опитування мали бути ство-рені так, щоб мінімально впливали на респондента, ідентична анкета була виготовлена на українській та на угорській мовах, а респондентові пропо-нувалось вибрати, якою мовою бажає відповідати на запитання.
Величина об’єкту дослідження, а також значні відмінності стану окре-мих підгруп осіб, що народилися в етнічно змішаних сім’ях, зумовили її покриття вибіркою в обсязі не менше 200 чоловік. Достовірні відомості про територіальне поширення потенційних респондентів в межах облас-ті при плануванні опитування були відсутні, тому квоти були розподілені між районами та поселеннями на основі даних національної строкатості (яка тісно пов’язана з часткою гетерогамних шлюбів), з наміром охопити як відносно моноетнічні українські та угорські поселення, так і населені пункти змішаного етнічного складу. Анкетуванням було охоплено загалом 37 населених пунктів, найбільше респондентів (33) опитано в Ужгороді, в деяких ж селах лише по одній особі.
В межах поселень, чи їх груп для інтерв’юерів були визначені квоти стосовно статі, віку, а також мови освіти респондентів. Враховуючи, що нащадки українсько-угорських родин становлять всього лише біля 2% на-селення Закарпаття, формування вибірки за квотами в межах населених пунктів здійснювалося з використанням соціальних мереж інтерв’юера і частково методом «снігової кулі». Нерепрезентативність вибірки, звичай-но, знижує достовірність результатів, але разом з тим сподіваємось, що
169
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЩАДКІВ ЕТНІЧНО...
піонерний характер такого дослідження на Закарпатті все ж сприятиме прогресу наукового пізнання.
47,0% вибірки становили чоловіки та 53,0% – жінки, що є близьким до статевого складу дорослого населення області. Дослідження поширилося на осіб віком понад 15 років, серед яких 49,5% складала молодь (від 15 до 30 років), 38,5% – когорта середнього віку (від 30 до 50 років), 12,0% – старше покоління (понад 50 років). Підвищена частка молодшого поколін-ня пов’язана з імовірно підвищеною часткою осіб з етнічно змішаним по-ходженням серед них. 45,5% опитаних навчалися в загальноосвітній школі українською мовою, 41,5% – угорською, 6,5% – і українською і угорською, 4,0% – російською. Відповідно до вибору респондента, 57,0% анкет запо-внені угорською, 43,0% – українською мовою.
Анкетне опитування проведено в листопаді–грудні 2014 року.
Результати
Під час Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Закарпат-ський області 52,8% дітей змішаних українсько-угорських шлюбів, що проживали разом із батьками, були зареєстровані як угорці, 47,2% – як українці, тобто процес етнічного успадкування в українсько-угорському відношенні можемо вважати приблизно симетричним. Значних відміннос-тей в статевому відношенні не виявлено: серед чоловіків (хлопчиків) угор-цями реєстровано 51,8%, серед жінок (дівчат) – 54,0%.
Більш строкатим виявився географічний розподіл досліджуваної гру-пи: їх етнічна ідентифікація змінювалася в тісній залежності від наці-онального складу місця проживання (рис. 1). В національно однорідних районах з українським населенням 85% дітей етнічно змішаних родин за-реєстровані українцями. Значне переважання українців було характерним і для міст Ужгорода та Хуста, разом з Тячівським та Рахівським районами, де угорське населення складає невеликі частки серед мешканців поселень.
В Мукачівському, Виноградівському і Хустському районах гетерогамні сім’ї мешкали переважно в населених пунктах з різноманітним або зрівно-важеним етнічним складом, що відбито в збалансованості частки їх дітей української та угорської етнічної спрямованості. В Ужгородському та Бе-регівському районах, а також в місті Берегове в середовищі досліджуваної групи переважала угорська національна самоідентифікація.
170
Рисунок 1
Розподіл дітей етнічно змішаних українсько-угорських сімей, що проживають разом з батьками, за національністю в адміністративних одиницях Закарпаття за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Розмір кругів пропорційний кількості осіб, частка українців показана
зафарбованим, частка угорців – білим сектором. Концентричні круги відображають показники міст обласного підпорядкування (внутрішній) та
відповідного району (зовнішній)
Джерело: Minnesota Population Center 2014
А тепер проаналізуємо відповідні результати анкетного опитування.
Основним критерієм національної належності при анкетуванні, як і при переписі населення, вважалося самовизначення. Але, на відміну від перепи-су 2001 року, який допускав лише моноетнічну самоідентифікацію, в анкеті на питання «Ким за національністю Ви вважаєте себе?» серед інших був за-пропонований також варіант відповіді «і угорець(-ка), і українець(-ка)». Об-ґрунтованість цього підтверджено тим, що 40,5% респондентів обрало саме названу опцію, як найбільш придатну для характеристики власної ідентич-ності. Дещо менша частка (37,5%) визначилися угорцями, а 21,0% – україн-цями.
З огляду на нерепрезентативність вибірки, отриманий розподіл не може бути поширений на всю сукупність народжених в етнічно гетерогамних сім’ях закарпатців. Але повчальним може бути аналіз зв’язків національної МоЛнаР Й. Й.
171
самоідентифікації досліджуваної групи з деякими іншими їх особливостя-ми. Почнемо із статевого складу.
Серед опитаних чоловіків – як і при аналізі результатів перепису на-селення – дещо вищою виявилась частка тих, хто вважали себе українцями, а також осіб з двоякою етнічною ідентичністю (табл. 1). Одночасно серед жінок значно вищим був відсоток з угорською самосвідомістю: 40,7, проти 33,7% серед чоловіків.
Значні відмінності національної свідомості респондентів розкриті в залежності від національного складу їх місць проживання: зазвичай спів-відношення зсунуті в бік локальної більшості (табл. 1). Цікаво, що частка опитаних з подвійною ідентичністю була найвищою (55,9%) в поселеннях з угорською більшістю (де частка угорців в 2001 році перевищувала 80%).
Таблиця 1
Розподіл відповідей опитаних стосовно національності (Н) та рідної мови (РМ) за статтю та національним складом місця проживання Національність (Н)/
рідна мова (РМ) Групи респондентів
Українці/
ук-раїнська, % Угорці/
угорська, % Обидві, % Інші, %
Н РМ Н РМ Н РМ Н РМ
Чоловіки 22,8 38,0 33,7 31,5 42,4 27,2 1,1 3,3
Жінки 19,4 21,3 40,7 37,0 38,9 38,0 0,9 3,7
Поселення з українською
більшістю 28,4 41,1 33,7 29,5 35,8 23,2 2,1 6,2
Поселення із змішаним
національним складом 18,3 25,4 42,3 39,4 39,4 33,8 0,0 1,4
Поселення з угорською
більшістю 5,9 2,9 38,2 38,2 55,9 58,8 0,0 0,0
Загалом 21,0 29,0 37,5 34,5 40,5 33,0 1,0 3,5
Аналізуючи географію розподілу результатів анкетного опитування, відмінності національної ідентичності між адміністративними одиницями простежуються менше, ніж за даними перепису населення. Але слід зазна-чити, що подвійна етнічна ідентичність виявилась менш характерною серед міщан, і більш поширеною в районах, де переважає сільське населення, осо-бливо в Берегівському та Виноградівському районах (рис. 2).
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЩАДКІВ ЕТНІЧНО...
172
Рисунок 2
Розподіл респондентів анкетного опитування за національністю в адміністративних одиницях Закарпаття. Розмір кругів пропорційний кількості опитаних, частка українців показана зафарбованим, угорців – білим, респондентів з подвійною ідентичністю – заштрихованим сектором.
Концентричні круги відображають показники міст обласного підпорядкування (внутрішній) та відповідного району (зовнішній)
Розподіл опитаних за рідною мовою, порівняно з національним складом, має суттєві відмінності: частка осіб, які рідною мовою зазначили українську, виявилась значно вищою, ніж тих, хто за національністю ідентифікувалися, як українці (29,0% проти 21,0), в той же час стосовно угорців спостеріга-ється зворотна тенденція (табл. 1). Кількість ж опитаних, які визначилися як білінгви, не досягає кількості тих, які ідентифікують себе як біетнорів.
Напрошується висновок, що національна ідентичність нащадків змішаних українсько-угорських сімей відносно сильніше проявився в угорському на-прямі, а мовна ідентичність – в українському.
Статевий склад респондентів вплинув вагоміше на вибір рідної мови порівняно з етнічною ідентифікацією. Більшість чоловіків (38,0%) рідною назвали українську мову, в той же час відповідна частка жінок склала лише 21,3% (табл. 1). 37,0% опитаних жінок тоді ж рідною вважала угорську мову, а серед чоловіків цей показник досягав лише 31,5%. Значно вищим МоЛнаР Й. Й.
173
виявилась і частка білінгвів серед жінок, що цілком узгоджується з їх загаль-новизнаними кращими мовними здібностями.
Національний склад місця проживання (що у випадку Закарпаття зна-чно не відрізняється від складу населення за рідною мовою) мав ще більш визначальний вплив на рідну мову респондентів порівняно з етнічною са-моідентифікацією. Так, в українських поселеннях українську мову назвали рідною 41,1% опитаних, в населених пунктах із змішаним етнічним складом – 25,4%, в угорських селах – лише 2,9% (табл. 1). Частка респондентів з угорською рідною мовою в майже однонаціональних українських населе-них пунктах склала 29,5%, для двох інших категорій цей показник виявився приблизно на 10% вищим. Двомовними себе визначили більше половини (58,8%) опитаних в угорських селах, і лише третина-четвертина респонден-тів, які проживають в двох інших категоріях поселень.
Підсумовуючи, слід зазначити, що процес успадкування етнічної при-належності серед нащадків етнічно змішаних українсько-угорських сімей Закарпаття виявився приблизно симетричним, а отже відчутні асиміляційні втрати для угорської національної меншини загалом він не спричиняє, за винятком місць з діаспорним характером розселення. Результати проведе-ного анкетпроведе-ного опитування підтвердили наявність та поширеність біетніч-ної ідентичності серед вихідців з етнічно гетерогамних сімей в області, тим самим вказуючи на доцільність надання можливості подвійної (множинної) самоідентифікації при проведенні чергового перепису населення в Україні.
Література
1. Бестерс-Дільґер Ю. (ред.) 2008: Мовна політика та мовна ситуація в Україні. Київ, Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”. 363 с.
2. Мельник С. – Черничко С. 2010. Етнічне та мовне розмаїття України.
Аналітичний огляд ситуації. Ужгород, ПоліПрінт. 164 с.
3. Носенко Е. 2015 (рік доступу): Этническая идентичность в смешанных браках. http://world.lib.ru/k/kim_german_nikolaewich/5030-2.shtml
4. Хмелько В. Є. 2004: Лінгво-етнічна структура України: регіональні особливості й тенденції змін за роки незалежності. In: Наукові записки. Том 32, Соціологічні науки / Національний університет „Києво-Могилянська академія”. Київ, Видавничий дім „КМ Академія”. С. 3–15.
5. Gyurgyík L. 2004: Asszimilációs folyamatok a szlovákiai magyarság körében.
Pozsony, Kalligram Könyvkiadó. 152 с.
6. Gyurgyík L., Horváth I., Kiss T. 2010: Demográfiai folyamatok, etno-kulturális és társadalmi reprodukció. In: Határon túli magyarság a XXI. században (szerk.:
Bitskey Botond). Budapest, KEH. С. 69–123.
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЩАДКІВ ЕТНІЧНО...
174
7. Minnesota Population Center 2014. Integrated Public Use Microdata Series, In-ternational: Version 6.3 [Machine-readable database]. Minneapolis: University of Minnesota. international.ipums.org
8. Molnár J. 2015: Etnikailag vegyes házasságok a kárpátaljai magyarok körében.
In: Limes – 2015. A II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola tudomá-nyos évkönyve. С. 51–62.
МоЛнаР Й. Й.
175
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ НАЩАДКІВ ЕТНІЧНО...
ОСОБЛИВОСТІ ОДНО- ТА ДВОЦЕНТРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИРКУ ТЕРИТОРІЙ (НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ТА
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ)
нЄМець Л.М. – сеГіда К.Ю. – ГусЄва н.в. – БаРиЛо і.М.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна kateryna_segida@bk.ru
Abstract
FEATURES OF MONO AND DOUBLECENTRIC MODELS OF SPATIAL TERRITORIAL DEVELOPMENT (ON THE EXAMPLE OF THE KHARKIV AND
POLTAVA REGIONS)
Niemets, Lyudmyla – Sehida, Kateryna – Guseva, Natalia –Barylo, Iryna This article is devoted to defining features of mono and polycentric model of spatial devel-opment. Determined that in the Kharkiv region characterized by sharp monocentric and Poltava region by doublecentric. Features of population resettlement of these regions are considered. Degree of region contrast is defined by the “rank size” rule, key characteris-tics and territorial features of development of the studied areas are provided. Advantages and shortcomings of various models of spatial development of territories are defined.
Keywords: population, spatial distribution, spatial development, settlement, urban settle-ment system, Ukrainian regions
Соціально-економічний розвиток регіонів та країн світу характеризується загостренням нерівності та зростанням ролі міст у національній та світовій еко-номіці. Надмірна концентрація населення та економічної діяльності в одному центрі спричиняє негативні наслідки економічного, соціального та екологічного характеру. Відповідно, виникає необхідність у забезпеченні умов для поліцен-тричного територіального розвитку, тобто для формування багатьох центрів економічної активності (Голвазін 2015). Такими центрами зростання мають ста-ти міста, яким належить ключова роль у процесах зміни сста-тилю життя населен-ня, моделей виробництва та споживаннаселен-ня, просторової структури розселення та розміщення виробництва (Міста 2009). Цілісна теорія міст як полюсів зростан-ня сформувалася наприкінці 70-х рр. ХХ ст. та була найповніше представлена у фундаментальних працях таких вчених, як Ж. Р. Будвіль, П. Клаваль, Г. В.
Ричардсон, Ґ. Тьорнквіст, які довели, що чим більше буде у країні (або регіо-ні) полюсів розвитку, тим меншими будуть у ній територіально-галузеві дис-пропорції (Савчук 2013). Розуміючи відповідність економічного розвитку та чисельності населення міста, Дж.Зіпф запропонував розподіл міст за правилом
«ранг-розмір» (Сегіда 2015), який є досить зручним інструментом для аналізу особливостей просторового розвитку країн та регіонів.
Попередні дослідження міського розселення областей України (Сегіда 2015) щодо їх відповідності правилу «ранг – розмір» підтвердили, що проблеми
176
нЄМець Л.М. – сеГіда К.Ю. – ГусЄва н.в. – БаРиЛо і.М.поліцентричного розвитку напрочуд актуальні для сучасної України, обласні системи розселення якої пройшли тривалий період становлення й розвитку під впливом ряду чинників та значно відрізняються одна від одної. Більшість облас-тей України мають моноцентричну модель просторового розвитку, в тому числі і Харківська область. Полтавська область має двоцентричну модель розвитку, що є наслідком історії та особливостей розвитку економіки, природо ресурсного по-тенціалу тощо. В даній статті за мету поставлено визначення особливостей роз-селення нароз-селення Харківської та Полтавської областей України як регіонів з різними моделями просторового розвитку.
Адміністративно-територіальний устрій Харківської області представлений обласним центром – м. Харків, 27 районів (сільських районів), 17 міст, з яких 7 обласного значення підпорядкування (Ізюм, Куп’янськ, Лозова, Люботин, Пер-вомайський, Харків, Чугуїв) та 10 районного значення, 61 селищ міського типу, 1542 села, 138 селищ, 60 селищних рад, 381 сільська рада (Статистика). Рівень урбанізації в області становить 80,2%. Система міського розселення регіону представлена містом-полуторамільйонником Харковом, двома середніми міста-ми (Лозова та Ізюм із півсот тисячною людністю кожен) та 14 малиміста-ми містаміста-ми, три із яких вже мають чисельність населення меншу за 10 тис. (Південне, Валки, Барвінкове) та вибувають з категорії міст, проте ще мають адміністративний ста-тус міста. Тож, в Харківській області є одне велике місто, в якому сконцентро-вана основна частина міського населення та більше половини всього населення області (53,3%). Так м. Харків «перетягує» на себе основні функції. Друге за ве-личиною місто області у 25 разів менше першого (1 478,7 тис. осіб у м. Харкові та 58,6 тис. осіб у м. Лозова). Густота населення в містах області має коливання майже в 10 разів та досягає максимального значення 4151 осіб/км2 в обласно-му центрі. Щільність населення складає 86,9 осіб/км2, що є вищим за середній показник по Україні. Якщо не враховувати населення міст, то середній показ-ник області становить 32,7 осіб/км2, що є нижчим від аналогічного показника по Україні. Густота населення області збільшується в напрямку просування до центру області та обласного центру. Також і густота населення і міське населення переважає в районах, де є найбільші міста регіону. Периферійні райони мають найменший показник щільності населення, що є причиною значної віддаленості від центру області м. Харкова. Можна зробити висновок, що периферійні райони області мають найнижчі показники щільності населення, а у напрямку до облас-ного центру щільність населення зростає (Нємець 2015).
На основі аналізу графіків (рис. 1, 2), побудованих за правилом Зіпфа, мож-на судити про розподіл міст і рівень сформованості системи міського розселен-ня, в якій співіснують великі, середні та малі міста. Спочатку розглянемо міста Харківської області за допомогою даного методу. Аналіз чисельності населення окремих міст області свідчить про надмірну концентрацію населення у м. Хар-кові. Лінійна шкала на осі ординат для дослідження міст регіону не відображає
177
ОСОБЛИВОСТІ ОДНО- ТА ДВОЦЕНТРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ...
числових розбіжностей, тому її замінюємо логарифмічною (рис. 2), саме цей при-йом дає можливість представити залежність між чисельністю населення міста та його рангом у лінійному вигляді. Теоретична чисельність населення головного міста системи розселення являє собою 10 у ступеню, який дорівнює числовому значенню точки перетину графіку із віссю ординат. Відповідно, для Харківської області це 2,573. Враховуючи зміст рівняння Зіпфа-Медведкова, коефіцієнт пер-шості (відношення теоретичної та фактичної чисельності населення першого за рангом міста) системи міського розселення Харківської області становить 0,25.
Ступінь контрастності для Харківської області становить -1,3284.
Рисунок 1
Залежність чисельності населення та рангами міст Харківської області
Рисунок 2
Залежність чисельності населення та рангами міст Харківської області
178
179
розселення Полтавської області найбільше вплинули фактори транспортно-гео-графічного положення та функціональної структури поселень. Полтавська об-ласть входить до складу Північно-Східної міжобласної системи розселення, яка відзначається високо питомою часткою міського населення.
Ранжирування міст Полтавщини свідчить про переважання міст із біль-шою кількістю населення, ніж в теоретичній моделі Зіпфа (рис. 3, 4), лише одне місто (Комсомольськ) вибивається з цієї тенденції. Прослідкуємо залеж-ність між чисельністю населення міста та його рангом у лінійному вигляді.
Полтавська область має декілька великих міст, які беруть на себе основну функцію. Інші міста рівноцінні між собою. Коефіцієнт першості системи місь-кого розселення Полтавської області становить 1,18. Ступінь контрастності для Полтавської області становить – -1,173.
Рисунок 3
Залежність чисельності населення та рангами міст Полтавської області
Рисунок 4
Залежність чисельності населення та рангами міст Полтавської області ОСОБЛИВОСТІ ОДНО- ТА ДВОЦЕНТРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ...
180
1. Niemets L. 2015: Demographic potential as the basis for social and economic development / L. Niemets, K. Segida, N. Guseva // Економічний
181
ОСОБЛИВОСТІ ОДНО- ТА ДВОЦЕНТРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ...