ФЕМ1Н1ТИВИ В ЛЕКСИКОГРАФ1ЧН1Й СПАДЩИН1 еВГЕНА КОСТЯНТИНОВИЧА ТИМЧЕНКА
Mapifl Брус
Категор1я фемшппвносп мае в украУнському мовознавств1 ба
тату й довготривалу icTopira вивчення, яку склали дослщження про фемшггиви на синхронному й д1ахронному р1внях (див. Брус 2001, 20066, 2 0 1 0а), у р1зних мовних аспектах (словотв1рному, лексичному, морфонолопчному) (див. Брус 2002, 2013; Федурко 2010), на píb h í л ь
тературно) i д1алектно! мови (див. Брус 2009, 20106), на ochobí р1зних функщональних стшпв украУнсько) мови (див. Брус 2007а, 2008, 2011а), з урахуванням мовних i позамовних чинниюв (див. Брус 2006а, 20076).
Завдяки таким численним напрацюванням можна говорити про окре- му самостшну фемшптсвну пщсистему украУнсько) мови (див. Брус 20116), що мае право на юнування разом Í3 категор1ею маскулшатив1в i в результат) мусить бути представлена цшюним комплексним i ви- черпним дослщженням. Однак чимало аспекпв знаходиться ще поза пильною увагою мовознавщв, серед яких i лексикограф1чний р1вень.
А, якщо, з одного боку, лексикографування фемш1тив1в буде здава- тися непотр1бним чи навпъ зайвим, бо в кожному дослщженш про фемЫтиви так чи шакше вщображене систематизування i впорядку- вання фемшггив1в на ochobí певно) джерельно) бази. 3 другого боку, лексикографування ф ем ш ттав е важливим i необхщним у даний час, бо з1брання i впорядкування bcíx ímchhhkíb 3Í значениям особи жшо- чо1 стат1 стане основою й базою для системного вивчення icTopii укра- Унського фемшшону. Отож укладання ‘Историчного словника фемшь
thbíbукраУнсько) мови” (з охопленням ycix сл1в, вщомих з icTopii укра- Унсько'У мови) е актуальним i першочерговим завданням на шляху до пщготовки комплексно) npani з icTopii укра'Унського фемшшону.
Формування ‘Историчного словника фемш1тив!в украУнсько) мови” потребуе клошткоУ i скрупульозно) довготривалоУ npani, що зводиться до опрацювання численно) кшькосп р1зностильових твор1в (давшх i сучасних). 3 давшх писемних твор1в, що збереглися дотепер i стали пам’ятками укра'Унсько) писемносп, бшышсть опрацьовано й проанал1зовано щодо вщображення в них фемш1тив1в (див. Фекета
1968; Семенюк 2000; Брус 2001, 20066). Найбшыпу складшсть викли- кають сучасш ргзностильов! твори XX-XXI ст., особливо художня лГ тература. У такому випадку для перев1рки чи для виявлення сл1в ве
лику допомогу надають юторичш словники украшсько! мови, хоч су- часну лексику, що розвиваеться швидкими темпами, вони не всти- гають фжсувати, а тшьки з унормуванням та кодифшуванням chíb у лИературнш mobí. Одшею ж Í3 uíhhhx та показових вз1рц1в украш- сько'1 лексикографп стала словникарська спадщина Свгена Костянти- новича Тимченка - визначного укра'шського мовознавця, блискучого й неповторного укра'шського лексикографа (див. Дзендзел1вський 2007).
Науков1 пращ цього вченого вмютили й чимало фемшггив1в украш- сько! мови, тому змусили опрацювати належним чином його важлив1 лексикограф1чн1 пращ i вщобразити характерну для них фемшггивну лексику в спещальному науковому дослщженш. При цьому, основну увагу звернуто на три лексикограф1чш напрацювання: Картотеку до
“Iвторичного словника укра'шського языка”, упорядковану С. Тимчен- ком, 1сторичний словник укратсъкого языка, редагований С. Тимчен- ком, Mamepianu до Словника писемно!' та книжног украгнськог мови XV-XVI1I ст. Свгена Тимченка. Yci вказаш пращ охопили численну юлькють юторично!' лексики, але належать до р1зних nepioflie науко-
bo'í д1яльност1 вченого i представляють лексику неоднакових часових 3pÍ3ÍB. Найб1льшою за обсягом е картотека до юторичного словника украшсько1 мови, яка вже бшыпе п1встол1ття збер1гаеться у Вщдш1 украшсько1 мови 1нституту украгнознавства НАН Украши у Львов1, е пост1йно д1ючою i вседоступною для мовознавчого загалу лексико- граф1чною скарбницею та вмщуе слова переважно XI-XVIII ст. (див.
Карт.). Ця картотека стала базою для укладання самого 1сторичного словника укратсъкого языка, що вийшов на початку XX ст. (1930 - кн. 1, 1932 - кн. 2, не надрукована кн. 3) та був перевиданий у Мюн
хен! 1985 р. зусиллями професора О. Горбача (див. Тушсепко 1930—
1932). А на початку XXI ст. побачила cbítдвотомна праця Mamepicuiu до Словника писемноХ та книжног украгнськог мови XV-XVIII ст.
Свгена Тимченка, видана 2003 р. в 1нституи украшсько!' мови НАН Укра'ши з подготовкою тексту В.В. Шмчука i Г.1. Лисо!' (див. Тимчен
ко 2002-2003). Таким чином, у Картотещ до “1сторичного словника укратсъкого языка” та в 1сторичному словнику укратсъкого языка вщображена лексика XI-XVIII ст., а в Матер1алах до Словника писем-
ног та книжног укратсъког мови XV-XVIII ст. Свгена Тимченка - лек
сика XV-XVIII ст.
Отож, у вказаних трьох наукових працях, пщготовку й реда- гування яких взяв на себе Свген Тимченко, знайшла вщображення в основному лексика давньоукрашсько! доби XI-XIII ст. i староукраш- сько! доби XIV-XVIII ст. Таю перюди, що в академ1чнш лшгвютищ мали назви давньоруська мова (див. Глущенко-Швторак 2007) i ста- роукрашська мова (див. Русашвський 2007), набули в icTopií мово- знавчих дослщжень pÍ3Ho'f штерпретацп, наир., у Ю. Шевельова - дав
ньоукрашський перюд XI-XIV ст. i середньоукрашський перюд X V - XVIII ст. (див. Шевельов 2002: 54—55), у В. Шмчука - давньорусько- украшський XI-XIII ст. i середньоукрашський, або середньоукраш- ськоруський XIV-XVII ст. (див. Шмчук 2005: 448), у С. Тимченка - (див. Тимченко 1996). Беручи за основу перюдизацпо Ю. Шевельова, що е одшею Í3 кращих спроб хронолопзувати icTopiio розвитку укра- ÍHCbKoí мови, вщзначимо, що давньоукрашський i середньоукра'ш- ський пер1оди були досить складними в icTopi'í укртнсько! мови. Yci
mobhí й позамовн1 чинники тих епох зумовили формування й вщпо- в1дного укра'шського лексикону та зокрема украшського фeмiнiкoнy.
Давньоукрашський пер1од XI-XIII ст. характеризувався розвитком власно! л1тературно1 мови (русько!), що розвивала дшове сп1лкування в Ки!вськ1й держав1, але не мала такого писемного статусу, як старо- слов’янська мова, що у свою чергу впливала на становления русько!
мови. Через це до лексики русько! мови ввшшло нимало церковно- слов’янських сл1в, серед яких багато i фем!н1тив1в (див. Русашвський 2001; Шевельов 2002: 266-276; Брус 20066). Разом з тим, творения й використання фемшггив1в у népi од XI-XIII ст. зумовлювалося чи не в першу чергу становищем жшки в той час. У киеворуський перюд жш- ка вважалася власнютю i служницею чолов1ка, але поступово права Г!
розширювалися, виходили за меж1 родинних стосунюв, набували не
залежного характеру, а в XIII-XIV ст. ж1нки прившейованого стану отримали нав1ть законодавчим шляхом самостшне майнове право (див. Брус 2006а: 42). Середньоукрашський перюд XIV-XVIII ст. - це довготривалий етап розвитку украшсько! л1тературно! мови (русько!) як власно! книжно! писемно! мови, що вщзначалася жанровою i стильовою диференщащею, в1дображалася насамперед в численних пам’ятках дшового характеру, реал1зувалася в р1зновидах актово! мо-
ви (канцелярсько!, що стала провщником народнорозмовних елемен-
tíb до л1тературного вжитку) i просто! мови (видозмши староукраш- сько! мови на вищому piBHÍ и розвитку) (див. Русашвський 2001; Ше- вельов 2002: 489-506; Брус 20076). На цей перюд припав i потужний цшеспрямований насильницький вплив польсько!' мови на украшську, через поступове захоплення Литвою та Полыцею украшських земель i
створення Польсько-литовськоТ держави, у зв’язку з чим лексикон укра'шсько! мови став моделюватися на зразок польсько! мови i на- повнюватися численною юльюстю полошзм1в, серед яких видшялося
i багато фемшггив1в (див. В1нценз 1991: 38-39). KpiM того, íctophhhí
чинники визначали i вщповщне становище жшки в тогочасному су- спшьствг залежшсть i вториннють стосовно чоловка й батька, але pie-
ноправнють за литовським статутом Í3 чоловшами у майнових вщно- синах, можливють у самореал1зацп та самовдосконаленн1 завдяки за- гальнокультурним та економ1чним европейським процесам (див. Брус 2006а: 44).
У кшьюсному вираженш та сп1ввщношенн1 фемшггиви лекси- кограф1чних праць, редагованих Свгеном Тимченком, не варто роз- глядати. Yci три науков1 роботи Свгена Тимченка охопили багато ic- торичних nepioflie, проте кожна з них не могла охопити вповш фемь
híthbh bcíx писемних 1сторичних джерел i народнорозмовно! мови кожного перюду. Хоч вони i вм1стили досить велику кшьк)сть сл1в, але р1зних 1сторичних епох, Í3 яких сшльною виявилася лексика ста- роукрашського пер1оду XV-XVIII ст. Тому сл1д говорити про фемшь тиви самост1йно взято! епохи або про фемЫтиви давньоукрашсько!
чи середньоукрашсько! мови в1дпов1дно до перюдизацп icTopií роз
витку укра'шсько! мови. Як показуе анал1з кожного юторичного дже- рела, упорядкованого G. Тимченком, кшьюсть фем1н1тив1в поступово збшынуеться вщ XI ст. й дал) на украшському грунт) завдяки пито- мим та )ншомовним лексемам, тобто простежуеться тенденция прогре- сивного цшеспрямованого фем1нотворення в icTopií укра'шсько! мови.
Оскшьки в давньоукра'шську добу було ще досить мало ф е м ш т ^ в , що в основному перейшли у спадок i староукра'шськш mobí, то варто звернути увагу саме на перюд, представлений численною кшьюстю 1менниюв 3Í значениям особи жшочо! стат1 i показовою щодо попе- редн1х юторичних 3pÍ3ÍB. А таким часовим пром1жком виявився старо- украшський пер1од XVII-XVIII ст., коли у склад) украшського лекси
кону видшялося багато фемш1тав1в (питомих i запозичених), успадко- ваних з минулих кторичних епох та чимало нових фемш1тив1в (сфор- мованих на 6a3i питомих, запозичених cnÍB чи безпосередшх запози- чень). 3 опертям на такий пром1жок часу в CTarri й проанал1зовано фемшггиви староукрашсько1 мови на лексичному, словотв1рному й функцюнальному р1внях. Звернуто увагу на спшьш й вщмшш ознаки
mí>k лексикограф1чними працями G. Тимченка щодо вщображення й характеризування в них фемш1тив1в.
Фемш1тиви XVII-XVIII ст. становлять основну кшькють сл1в 3Í
bcíx1менник1в-назв жшок, наявних у Картотещ до “1сторичного слов
ника украХнсъкого языка”, у самому 1сторичному словнику украХнсъко- го языка i в Mamepianax до Словника писемноХ та книжноХ украХнсъкоХ мови XV-XVIII ст. Свгена Тимченка, причому найбшьше таких айв все ж у Картотещ до “1сторичного словника украХнсъкого языка”, a особливо багато фемшггив1в XVIII ст., що вщсутш в 1сторичному словнику украХнсъкого языка, до якого не увшшли через неповне ви- дання словника, та в Mamepicuiax до Словника писемноХ та книжноХ украХнсъкоХ мови XV—XVIII ст., упорядкованих вщповщно до задум1в
автора. Наявнють фемшггив1в XVII-XVIII ст. бшыиою чи меншою кшыбстю у вказаних трьох лексикограф1чних працях зумовлена на- самперед процесом i часом пщготовки таких наукових po6ÍT. Тому слщ говорите не стшьки про вщмшносп м1ж фемшггивами зазна- чених праць, як про р1зний характер самих лексикограф1чних джерел.
Оскшьки bcí три npani творилися шд кер5вництвом i редагуванням G. Тимченка, то в них мали би вщобразитися одш й tí caMi фемшпп- ви. А зютавлення фемш1тив1в XVII-XVIII ст., вибраних з трьох аналь зованих лексикограф1чних джерел, дало можливкть пщтвердити на- явнють бшьшо! кшькосп спшьних для них лексем, шж вщмшних, i зупинитися на особливостях фем1штивно1 лексики староукра’шсько!
мови XVII-XVIII ст.
ФемЫтиви XVII-XVIII ст. склали досить велику групу homí-
нативних одиниць у лексикограф1чних працях G. Тимченка, що харак- теризуеться своерщними лексичними й семантичними особливостя- ми. Особливу увагу привертае походження таких лексем, адже для староукра'шського перюду характерна була велика кшькють не тшьки питомих огив, а й численна кшькють запозичень Í3 польсько! мови.
Тому фемш1тиви анал1зованих джерел слщ представити й описати
перш за все щодо \'х походження. За такою ознакою назви жшок мож- на класифшувати на стльнослов’янсью i неспшьнослов’янсыб. Най- бшьшу кшьюсть серед фемшггив1в XVII-XVIII ст. становлять спшь- нослов’янсью лексеми {баба, д'квчина, братана, в Ткщка, б'клоголова, господиня, воеводянка, молодиця, приятелька тощо). Але у великш кшькоеп зафйссоваш i неслов’янсью, або íhhiomobhí слова - пере- важно церковнослов’янського походження {балвохвалница, законница, лихословиця, милосница, насиловниця, пороженица, пущенща, участ
ница, чаровница тощо) та польського походження (малжонъка, пани, панна, вшетечница, д'&дичка, нендзница, окрутница тощо). Фемшгги- ви-полошзми подаш у лексикограф1чних працях Í3 вказ1вкою на íx по
ходження, тод1 як ÍHmi запозичення уведеш без позначень, тому похо
дження íx потр1бно встановлювати за íx tbíphhmh основами чи слово- творчими засобами. KpiM того, до полошзм1в вщнесено багато фемь
h ít h b íb, що можуть вважатися взагал1 сшльнослов’янськими назвами {млинарка, небожка, невеста, служебка, единачка тощо).
Фемшггиви XVII-XVIII ст. як найбшыла кшькють 1менник1в 3Í значениям особи жшочо-1 стат1 у лексикограф1чних працях €. Тимчен- ка являють собою обширну лексичну шдгрупу chíb, що вщображае розвиток категори фемЫтивносп в середньоукрашський перюд. Вод- ночас и наповнюють pÍ3HÍ за семантикою слова, що можна класифь кувати за такими ознаками: за родинними стосунками {дочка, жона, малжонка, матка, невистка, пасерба, свекруха, сестреница тощо), за сощальним i майновим станом {антецесорка, арендарка, воеводзянка, господариня, д'Ёдичка, пани, подскарбТЬна, челядниця тощо), за д1яль- шстю i функщями {ворожка, дворничка, майстриня, мамка, научи- телка, патрона, перекупка, подворниця, проводителка, пророкиня, n tc m y m a , участница, фундаторка тощо), за поведшкою, вчинками, внутр1шшми якостями {вшетечница, звадница, гамратка, лемент 'tű- ка, лихословиця, нарекалница, окрутница тощо), за стосунками i вщ- носинами {кгвалтовница, жаданка, коханка, милосница, непр1ятелка, облюбеница, товаришка тощо), за в1руванням, релнтйшстю {балво
хвалница, законница, мнишка, поганка, черниця тощо), за bíkom i стат- тю загалом {б'кложонка, дивчына, молодиця тощо), за ф1зичним i фь з1олопчним станом {небожка, положница, пород 'кля тощо). У бшь-
iuoctí фемш1тиви мають однозначну семантичну структуру, лише по-
одиною характеризуются багатозначшстю, напр.: бабка ‘здр1бн. вщ баба’, ‘мати батьюв’, ‘повитуха’, госпожа ‘паш господарка’, ‘титул пумеш’, ‘дружина духовно! особи’ (див. Tymcenko 1930-1932: 45, 589), орендарка ‘орендарка’ i ‘власниця корчми’, дквка ‘д1вчина’ i
‘дочка’ (див. Тимченко 2002-2003: I, 34, 238). Але деяю багатозначш слова подан! в джерелах Í3 р1зною семантикою, напр.: баба ‘стара жш- ка’ i ‘повитуха’ (див. там само, I, 39) i баба ‘зам1жня жшка’, ‘стара жшка’, ‘лктая жшка’, ‘знахарка’, ‘повитуха’ (див. Tymcenko 1930—
1932: 44).
Фемшггиви XVII-XVIII ст. становлять окремий словотв1рний розряд сл1в, який представляють pÍ3HÍ словотв1рш типи ímchhhkíb 3Í
значениям жшочо! статк зокрема суфксальних та поодиноких склад- них ошв. До суфжсальних словотв1рних тишв фемштив1в належать словотв1рш типи Í3 формантами -к-a, -иц-а, -ниц-а, -чиц-а, -лиц-a, -ин-а, -ин-я, -янк-а, - 'кп-я, -ичк-а, -евн-а, -овн-а, -ах-а, -ох-а, -ух-а, -н-а, -а(я).
Найбшьше ф ем ш ттав охоплюе словотв1рний тип на -к-а (братанка, ворожка, дворничка, коханка, мнишка, научителка, паламарка, роди- телка, селянка, товаришка, чужоземка, шинкаркатощо). Чимало фе-
míhíthbíb належить до словотв!рного типу на -ниц-а й небагато сл1в - до CHOBOTBÍpHHX тишв на -иц-а, -лиц-a, -чиц-а (кгвалтовница, доилица, законница, королиця, лихословиця, милосница, насиловниця, небож- чиця, облюбеница, подворниця, положница, сестреница, сыновица, удовица, чаровница, челядниця тощо). А поодиною фемшптсви вщш- шли до словотв1рних тишв на -ин-я, -ин-а, -янк-а, - кл-я, -ичк-а, -евн-а, -овн-а, -ов-а, -ах-а, -ох-а, -ух-а, -н-а, -а(я) (братана, воеводянка, гос- подариня, дквчина, дядина, законничка, королевна, майстриня, мачо- ха, панна, панянка, пасерба, патрона, подскарбкна, пород кля, проро- киня, роба, свекруха, су дина, ткаха, цесарова, цесаровна тощо). Каль
ка номшацш можна вщнести до словотв1рного типу складних фемшК
thbíb (бкложонка, бклоголова, пани-матка). KpiM похщних, що ста
новлять основну кшькють фем1н!тив1в у лексикограф!чних працях G. Тимченка, виявлено i кшька непохщних !менниюв-назв жшок - пи- томих (жона, дочка, баба, нее кета, удова тощо) i запозичених {дама, лярва, пани, цорка тощо). I ще варто вщзначити особливо поширене явище словотв1рно! chhohímííм1ж фем1н1тивами, напр.: братана, бра-
танка; болгарка, болгариня; гетманиха, гетьманша; дочка, доня, до- черъ; пасерба, пасерб^ца; пород 'кля, пороженица.
Аншпзи словникових статей про фемшггиви, наявних у лекси- кограф1чних джерелах G. Тимченка, засвщчили функцюнування таких опив у р1зних стилях середньоукрашсько! мови, особливо в дшових пам’ятках, звщки i увшшли до анал1зованих наукових праць G. Тим
ченка. Однак подальша icTopk таких фемш1тив1в була р1зною в укра- Унськш mobí: частина щпв збереглася дотепер в активному вжитку (не- похщш й окрем! похщш сшльнослов’янсью слова) (.мати, дочка, не- вистка, небожчиця, селянка, товаришка, черниця, чужоземка тощо), а бшышсть вццйшла до пасивного фонду як 1сторизми (антецесорка, воеводзянка, цесаровна, подскарбиная, судина), архаУзми (балвохвал- ница, вшетечница, д'кдичка, малжонка, подложница тощо), д1алек- тизми (дядина, сестреница, ятровка, сыновица), розмовна лексика (жона, закупка, лемент ’Ъйка, нендзница, перекупка, плачка, ткаха то
що). Та майже bcí фемшггиви закршилися мщно в розмовному мов- ленш, де виступають живим явищем i не вступають в конкурентш вщ- носини Í3 назвами в чоловтв, як на л1тературному p íb h í, де д1ють встановлеш норми слововживання.
Таким чином, анал1з фемш1тив1в, виявлених i вивчених на
ochobí таких трьох лексикограф1чних праць, як Картотеки до “Icmo- ричного словника укратсъкого язика”, 1сторичного словника украт- ського язика та Mamepianie до Словника писемноХ та книжноi укра- iHCbKoi мови XV-XVIII ст. Свгена Тимченка, стане ще одним посту- пальним кроком в упорядкуванш фемшггив1в укра'УнськоУ мови з ме
тою подготовки ‘Тсторичного словника фем1штив1в украУнськоУ мови”
i комплексного дослщження фемш1тивноУ шдсистеми украУнськоУ мо
ви. Розглянуп лексикографУчш робота G. Тимченка вмютили досить багато 1менник1в 3Í значениям особи жшочоУ статц бшышсть яких склали основу bcíx трьох юторичних джерел. Найбшыну ж кшьюсть фемшУтивУв у кожному джерел1 представили назви жшок ХУП-ХУШ ст.
У великому розма'Утп фемшггив1в XVII - XVIII ст. можна було простежити походження, лексико-семантичш, структурно-словотв1рш i функцюнально-стшпстичш особливост1 номшацш. Дослщження ic- Topií появи фем1штив1в на украУнському грунт1 дало можливють вста- новити спшьнослов’янське походження chíb (воротная, выбавителка, господиня, жителка) i неспшьнослов’янське походження cnie (актор-
ка, аравтянка, гарбарка, героина, египтянина). На лексичному píb h í
видшено фемшггиви як окрему лексичну пщгрупу онв, до яког вхо- дять назви жшок за багатьма р1зними ознаками (за родинними стосун- ками - матка, невистка, за сощальним i майновим станом - пани, че- лядниця, за д1яльшстю i функщями - перекупка, фундаторка, за пове- дшкою, вчинками, внутр1шшми якостями - лемент 'кика, лихословиця, нарекалница, за стосунками i вщносинами - коханка, милосница, за bí-
руванням, релтйшстю - мнишка, поганка, за bíkom i статтю загалом дивчына, молодиця, за ф1зичним i ф1з(олопчним станом - небожка, пород кля). На словотв1рному píbh í фемшггиви зведено до одного сло- вотворчого розряду сл1в Í3 багатьма словотв1рними типами, серед яких найбшын продуктивними е словотв1рш типи на -к-aта -ниц-а. А на функцюнальному píb h í фемшггиви представлено як рщковживаш лексеми, переважно в офщшно-дшових пам’ятках украшсько'У мови, що збереглися дотепер меншою MÍpoio в активному вжитку, а бтыпою MÍpoio в пасивному лeкcикoнi украУнськоУ мови.
JIITEPA ТУРА
Брус, М.П. 2001, Загальт жиюч1 ocoöoei номтаци в укрспнсъкш Moei XVI-XVII сто
я т ь: Cnoeomeip i семантика. Дис. канд. наук. 1вано-Франмвськ: Прикар- патський нацюнальний ушверситет ímchí Василя Стефаника.
Брус, М.П. 2002, Словотв1рна семантика фемшгпшв украУнськоУ мови X V I-X V II ст.
В кн.: Грещук, В.В. (ред.), Актуальт проблемы укратсъкого словотвору.
1вано-Франювськ: Плай, 403-413.
Брус, М.П. 2006а, Становления лшгвальноУ категорп жiнoчocтi. BíchukПрикарпат- съкого нацюнального утверситету: Фйюлогш XI-XII. Твано-Франювськ, 39—48.
Брус, М.П. 20066, Фемшггиви в украУнськш mobíX I-X V ст. BíchukЗапорЬъкого на
цюнального утверситету: ФЬюлог1чт науки. Запор1жжя, 28-34.
Брус, М.П. 2007а, Фемшггивний словотв1р у працях I.I. Ковалика. BíchukПрикар- патського нацюнального утверситету: Фйюлогш XV-X V III. 1вано-Фран-
kíbcbk, 19-23.
Брус, М.П. 20076, Фемшггиви як вщображення icTopi'í укра'Унського жшоцтва X V I- XVII стсшть. В кн.: Укратська юторична та dicuieKmna лексика: 36ipmK наукових праць, вип. 5. JIbbíb: 1нститут украУнознавства ím. I. Крип’якевича НАНУкраТни, 144-155.
Брус, М.П. 2008, Поняття з основою фемт- у контекст! сучасноУ украУнськоУ лшгвь стики. Лтгвютичт cmydii 16. Донецьк, 209-214.
Брус, М.П. 2009, Фемш1тиви укра'шсыол мови в переплетшш давшх i сучасних тен- денцш. BíchukЛъв 'шсъкого ушверситету: Сер1я фшолог1чна 46, ч. 1. J Ib b í b,
61-69.
Брус, М.П. 2010а, Icropia фем1штив1в-субстантиват1в укра'шсько'У мови. HayKoei пра
щу. Науково-методичний журнал. Фшологт. Мовознавство, т. 119, вип. 106.
Микола'Ув, 4 -9 .
Брус, М.П. 20106, Словотв1р фемшшшв-гуцул1зм1в. В кн.: Плющ, М.Я. (вщп. ред.), Науковий часопис Нацюнального педагог1чного ушверситету теш М. П. Дра- гоманова, Серт 10: Проблемы граматики i лексикологи укра'тсъкоЧ мови, вип. 6. Кшв: НПУ í m c h í М. П. Драгоманова, 19-24.
Брус, М.П. 2011а, В оображ ения категорп жш очосп в художнш m o b í Василя Стефа- ника. Прикарпатсъкий вшникНТШ: Науковий журнал № 2 (14). 1вано-Фран- ювськ, 5 1 -5 9 .
Брус, М.П. 20116, Словотв1рна термшолопчна база фем1штивно1 шдсистеми укра- 1нсько1 мови. Jlimeicmu4HÍ студи 23. Донецьк, 17-21.
Брус, М.П. 2013, Фемшггави-полошзми в icTopii укра'шсько!' мови. Scientia: Chelm- skie Towarzystwo Naukowe № 7. Chelm, 75-85.
Вш ценз, A. 1991, До проблеми украУнсько-польських контактов. Мовознавство № 5, 37-41.
Глущенко, В.А . - Швторак, Г.П. 2007, Давньоруська мова. В кн.: Русашвський, В.М.
- Тараненко, О.О. (ств гол . редкол.), Укратсъка мова: Енциклопедш. Кшв:
Вид-во “Укра'шська енциклопед1я” í m. М. П. Бажана, 133-134, 3-е вид., 3Í 3MÍH. i доп.
Дзендзел1вський, И.О. 2 0 0 7 , Тимченко Свген Ко с т я н т и н о в и ч. В кн.: Русан1вський, В.М.
- Тараненко, О.О. (сшвгол. редкол.), Укратсъка мова: Енциклопедт. Кшв:
Вид-во “Укра'шська енциклопед1я” í m. М. П. Бажана, 709-710, 3-е вид., 3Í 3MÍH. i доп.
Карт. — Картотека до “1сторичного словника укратсъкого языка” . 1нститут укра\'- нознавства í m. 1вана К рип’якевича НАН УкраУни. J Ib b í b.
Шмчук, В.В. 2005, Походження укршнсько1 мови. В кн.: Скрипник, Г.А. (вщп. ред.), Еттчна та етнокулътурна icmopm Украти: У 3-х т., т. I, кн. 2. Кшв: Нау- кова думка, 351-468.
Русашвський, В.М. 2001, Icmopm укратсъко! лтературно! мови: Шдручник. Кшв:
АртЕк.
Русашвський, В.М . 2007, СтароукраУнська л1тературна мова. В кн.: Русашвський, В.М.
- Тараненко, О.О. (ств гол . редкол.), Укратсъка мова: Енщиклопедм. Кшв:
Вид-во “Укра'шська енциклопед1я” í m. М. П. Бажана, 664-667, 3-е вид., 3Í 3MÍH. i доп.
Семенюк, С.П. 2000, Формування словотв1рно1 системы шепните з модифтацшним значениям жточоХ cmami в новш укратсъкш моей Дис. канд. наук. Запор1жжя.
Тимченко, С. 1996, Слов’янська однють i становище укра'шськоУ мови в слов’ян- сьюй родине В кн.: Срмоленко, С.Я. - МойЫенко, А.К. (упор.), Icmopm укра- ÍHCbKoiмоей: Хрестоматт. Кшв: Либщь, 38—47.
Тимченко, G. 2002-2003, Mamepicuiu до словника писемно! та книжно!украшсько!
моей XV-XVIII ст.: У 2-х кн., / - / / . Кшв - Нью-Йорк: Преса Украши (= Cepia словниюв “Пам’ятки украТнськоТ мови”).
Федурко, М.Ю. 2010, Словотв1рна морфонолопя укра'шських фемшатив1в у лшгво- культуролопчному аспекп. В кн.: Клименко, Н.Ф. - Карпшовська, G.A.
(упор.), Шдображення icmopií та культури народу в словотворенн!: Допо- eidi XII М!жнародно! науково! конференцй Komícíi 3Í слов’янського слово- творення при АИжнародному KOMimemi cnaeicmie (25-28 травня 2010 р., Кшв, Украта). Кшв: Видавничий д1м Дмитра Бураго, 433—442.
Фекета, I.I. 1968, Жточ! особое! назви в украХнсъкш Moei: Творения i вживания. Дис.
канд. наук. Ужгород.
Шевельов, Ю.В. 2 0 0 2 ,1сторична фонологт укратсъко!моей. Харюв: Акта.
Tymcenko, J. 1930-1932, Istorycnyj slovnyk ukrajins’koho jazyka 1-11. Charkiv-Kyjiv [München:Verlag Ottó Sagner, 1985].
