УГОРСЬКЕ СКЛАДЕНЕ МАЙБУТНЕ В АРЕАЛЬНОМУ АСПЕКТ11
Андраш Золтан
Abstract
The рарег provides additional arguments in favor o f the assumption cropped up in the scientific literature that the Hungárián periphrastic future with the auxiliary verb fo g
‘take’ is o f contact origin and was calqued o f a similar construction in the Ukrainian and somé other Slavic languages and dialects with verbs continuing Common Slavic *(j)?ti
‘take’.
Keywords: periphrastic future, language contact, Hungárián language, Slavic lan
guages.
Складене майбутне fo g ‘брати, взяти’ + шфшггив (напр., menni fo g ‘буде гги’) у писемних пам’ятках угорськоУ мови засвщчено з дру- ro'í половини XIV ст. (Károly 1956: 59; Bárczi 1990: 63). Под1бно'У кон- струкщУ в 1нших ф1но-угорських мовах немае (Лыткин-Майтинская- Редеи 1974: 310), вщповщно, вона виникла у пер1од самостшноУ ic-
Topií угорсько'1 мови колись шсля розпаду фшо-угорськоУ спшьноти i
до вказаного часу ifi фжсаци в писемних пам’ятках. В угорськш лшг- вютищ немае переконливого пояснения ц!еТ конструкщУ (див. Hegedűs 2016); пояснения потребуе перш за все першочергова семантика до- пом1жного д1еслова fo g (‘брати, взяти’), що з типолопчноУ точки зору е незвичним (Heine-Kuteva 2003: 553).
Ц1каву паралель до угорського складеного майбутнього дае мо- ва рос1йських циган, у якш складене майбутне утворюеться за допо- могою допом!жних д1есл1в: 1) авэла ‘приходите’ (< рос. буду идти) та 2)лэла ‘брати, взяти’ (< ст.-рос. иму идти), причому в протоциган- ськш mobí майбутнього часу теж не було, значить, використання до- пом1жного д1еслова 3Í значениям ‘брати, взяти’ тут однозначно кон
тактного походження (Кожанов 2016).
Думка про слов’янське походження угорського аналЛичного майбутнього вперше була висловлена X. Андерсеном. Розглядаючи схщнослов’янський матер1ал, bíh приходить до висновку, що при ви-
1 Див. нашу попередню публкащ ю на цю тему: Золтан 2018.
6opi допогуйжного д1еслова майбутнього часу одш схщнослов’янсью говори надавали перевагу фазовим д1есловам 3Í значениям ‘розпоча- ти’ (н ачлт и , п очлт и , въч лт и ), íhiuí-д1еслову 3Í значениям ‘взяти’ (лт и),
який став допом1жним д1есловом майбутнього часу, маючи спочатку також фазове значения ‘розпочати’. Оскшьки угорщ в кшщ IX ст. осе- лилися в Паннонп на територй, заселено'! pánimé слов’янами, напро- шуеться припущення, що 3Öir лйж угорською та укра'шсьою мовою у використанн! д1еслова Í3 споконв1чною семантикою ‘брати, взяти’ при утворенш майбутнього часу не може бути випадковим, а в угорськш
mobí ця структура CKopim за все була скалькована 3Í славянсько'!, i, оскшьки Андерсен не залучае матер1ал шших слов’янських мов, оче
видно, 3Í схщнослов’янсько! (Andersen 2006: 33-34).
Насправд1 впадае в око, що в сучаснш украшськш mobí форми синтетичного майбутнього часу (imímy, тймеш , imÚMe, шимемо, imÚMeme, imimymb) творяться за допомогою закшчень, яю походять вщ д1еслова з первинним прямим значениям ‘взяти’. Цей майбутнш час е синтетичним, звичайно, тщьки Í3 синхронно'! точки зору, його закшчення (видшеш вище нашвжирним курсивом) походять вщ форм тепер1шнього часу д1еслова ‘взяти’: йм у, й м еш , йм ет ъ, й м ем о, йм ет е, й м ут ъ . Саме ж д1еслово я т и без префшса чи зворотньо'! частки -с я в сучаснш укра'шськш лкературнш mobí не зуетрнчаеться (див. Грш- ченко 4: 545; СУМ 11: 659). Сучасш синтетичш форми вперше зафж- сован1 в церковнослов’янсько-укра'шському словнику П. Беринди, де церковнослов’янське д1еслово ст ж ж ет сл ‘посперечатися’ пояснюеть- ся украшськими синошмами сп и р 0 т и м ет ьсл , dicntfmoeámuMe™ ‘буде сперечатися’ (Берында 1627: 124; пор. РПмчук 1978: 295). Такому ста
ну, одначе, передував багатовковий розвиток, коли форми Tenepim- нього часу д1еслова я т и вживалися у функцп допом1жного часу, але вони ще не закршилися у позищ! т е л я ш ф ш тш а i не злилися з ним;
вони могли виступати i перед шфнптивом, див., напр., коли вси землАне и м у т ь д а в а т и дань оу татары (Смотрич, 1375 р., Розов 1928:
20), HaeÍTb не прямо перед шфшкивом, а на вщеташ кшькох огив перед ним, пор. при моемъ животЬ и опослЪ моего животЬ [!] кто
и м е т ь тое имЬшя [!] д е р ж а т и (КиГв, 1398 р., ССУМ 1: 447).
Таким чином, у сусщнш з угорською укра'шськш mobíякдопо-
м1жне д1еслово майбутнього часу вживалося також д1еслово з почат- ковим значениям ‘взяти’, причому доводi з давнього часу - i'x перша
фжсащя в так ifi функщУ в обох мовах вщноситься до друго'У половини XIV ст. Тому ппотеза X. Андерсена про контактний характер угорсь- кого складеного майбутнього, попри скепсис деяких дослщниюв (Ко
жанов 2016: 258; Danylenko 2011: 154), заслуговуе, на наш погляд, серйозноУ уваги, хоч вона потребуе деяких пояснень та доповнень.
Так, швшчновеликорусью д1алектш форми складеного майбут
нього типу иму дтълатъ ‘буду робити’, имём косить ‘будемо косити’, иму робить ‘буду робити’, имёт уважать, лён имём связывать, нему плакать ‘не буду плаката’, за своУм походженням щентичш з фор
мами украУнського стандартного майбутнього часу типу тиму ‘буду йти’ < imú йму, imÚMem‘будеш íth’ < imű ймеш и т.д., у тепер1шньому
náci зустр1чаються у в1ддалених вщ украУнськоУ мовноУ територй- Во- логодськоУ, КостромськоУ i ЯрославськоУ областях (Дурново 1924: 336;
Горшкова-Хабургаев 1981: 321-322; пор. Stieber 1973: 63), алерашше вони вживалися на всьому схщнослов’янському npocTopi. Пор., напр.:
кто иметь перестоупати правУла си (КиУв, XI ст., за списками XV - XVI ст.), не правити иметь (Смоленск, 1150 р., за списком XVI ст.), мнЪ не воставши смотрить что кто иметь чинити по моемь живогЪ (Волинь, 1288 р., за списком XV ст.), что имоутъ молвити посълове (Новгород, 1294 р.), аже иметь сыну моему которому служити, село будеть за нимь; не иметь ли служити дЬтемь моимъ, село отоимуть (Москва, 1331 р.), А хто моихъ богаръ иметь служити оу моее кнаги-
ни, а волости имутъ eidamu, дають кнагинТ моей прибытъка поло
вину (Москва, 1353 р.), иметь отышатися (Москва, 1392 р.), кто иметь [...] ихъ обидити [...], того исказнимъ (Литва, 1396 р.), иметь жити (Можайск, 1443 р.), а коли имМпь тлгатсл w земли или w водЪ (Псков, XIV-XV ст.; bcí приклади: Срезневский 3: 1670-1671); хто сю грамоту иметь рушити. судить ему бъ в семь в^цТ и в будущемъ (Москва, 1353 р.), а хто гсне имет жити наших богаръ въ твоей вот
чине, блюсти их как и своих (Москва, 1401-1402 р., Борковский-Куз
нецов 2006: 285-286); какъ имешъ продавать и ты дай намъ ржи на полтиноу (Новгород, берестяна грамота № 364, кшець XIV ст., Зализ
няк 2004: 606).
Як ми бачимо, д1еслово яти ‘взята’ як допом1жне д!еслово майбутнього часу зафжсовано упродовж XIII-XV ст. у грамотах bcíx
областей схщнослов’янського простору. Варто пщкреслити, що yci
приклади узяП Срезневським Í3 грамот; у церковнослов’янських тек
стах fliecnoBO яти ‘взяти’ в цш функцп' жодного разу не зафшсовано.
X. Андерсен говорить про д1еслово яти ‘взяти’ у функцп' допо- м!жного д1еслова складеного майбутнього як про явище власне схщ- нослов’янське. При такому трактуванш припущення про калькування ще'У конструкцп' угорською мовою здаеться довол1 хитким, так як з ве- личезноУ кшькосп раншх слов’янських запозичень в угорськш mobí в
жодному раз1 не доведено, що воно могло бути запозичено тшьки Í3
схщнослов’янськоУ (Хелимский 1989: 197-198); калькування грама- тично'У структури вказуе на штенсивш м1жмовш контакта i очшува- лося б з боку слов’янських roBopie, звщки проникло найбшыне запо
зичень, тобто з мови паннонських слов’ян.
Вплив ще'У структури на ochobí УУ наявносп лише у схщносло- в ’янських мовах уявити, 3bícho, можна, але довол1 ризиковано. При цьому вже G. Кржижкова вказала на наявнють ni eV конструкцп' у се- редньов1чнш сербськш та болгарськш писемносп — в значит кшько-
ctí сербських грамот Х111-ХГУ ст. (див., напр.: 1222-1228 р.: аще ли сего не иметь послоушати — MonSerb 14; 1273-1314 р.: ако име xm t- ти краль послати войск# - MonSerb 69; íhihí приклади див. Rjecnik JAZU 4: 630) i в однш болгарськш царськш грамоН XIV ст. (1382 р.:
кто ли са иметь покЬЬити их и забавити [...] да е проклАтъ (Ильин
ский 1911: 29; пор. Krízková 1960: 127). Континуанти прасл. в сербськохорватському apeani засвщчеш з XIII ст. також у значенш
‘розпочати’ (Krízková 1960: 127; пор. SlPrasl 6: 100), у цьому фазово
му значенш (але не у функцй допом!жного д1еслова майбутнього ча
су) вони зустр1чаються i в словенськш, старочеськш, старопольськш мовах i в украУнських говорах (ЭССЯ 6: 71).
Якщо врахувати, що складений майбутнш час типу *(j)?ti + íh- epmimue рашше було розповсюджено не лише у схщнослов’янському, але i в швденнослов’янському npocTopi, то наявшсть щеУ конструкцп також у mobí слов’ян ПанношУ стае в1ропдним. У слов’янськш *(j)§ti став допом1жним д1есловом майбутнього часу через стадда д1еслова з фазовим значениям ‘розпочати’; однак угорська мова перестрибнула цю стад1ю в результат! досл!вного перекладу початкового конкрет
ного значения слов’янського *(j)?ti ‘взяти’ угорським д1есловом fo g
‘брати, взяти’ при калькуванш uie'i конструкцй'.
JIITEPA ТУРА
Берында, П. 1627, Ле^иконъ славеноршсск'Тй и именъ тлъковаше. В ъ КшовТи [...]
Лавры Печерсюа Клевала. Пор. перевидання: Шмчук, В.В. 1961, Лексикон словенороський Памви Беринди. КиТв: Видавництво Академн наук УкраУн- СЬКОТ РСР.
Борковский, В.И. — Кузнецов, П.С. 2006, Историческая грамматика русского язы
ка. Москва: КомКнига, изд. 3-е.
Горшкова, К.В. - Хабургаев, Г.А. 1981, Историческая грамматика русского языка.
Москва: Высшая школа.
Гршченко - Гршченко, Б.Д. (ред.), Словарь украшсько! моей, т. 1-4. КиТв: Дру- карня Акцшного Товариства Н.Т. Корчак-Новицького, 1907-1909.
Дурново, Н. 1924, Очерк истории русского языка. Москва-Ленинград: Государст
венное издательство.
Зализняк, А.А. 2004, Древненовгородский диалект. Москва: Языки славянской куль
туры, изд. 2-е.
Золтан, А. 2018, Венгерское сложное будущ ее в славянском контексте. В: Заполь- ская, Н. - Обижаева, М. (ред.), Восьмые Римские Кирилло-Мефодиевские чтения: Материалы конференции. Москва: Индрик, 65—70.
Ильинский, Г.А. 1911, Грамоты болгарских царей. Москва: Синодальная типогра
фия. [= Древности: Труды Славянской комиссии императорского М осков
ского Археологического общества 5.]
Кожанов, К. А. 2016, Аналитическое будущ ее время в языке русских цыган как каль
ка с восточнославянских языков. Slovéne = Словгьне 5/1, 249-262.
Лыткин, В.И. - Майтинская, К.Е. - Редей, К. (ред.) 1974, Основы финно-угорского языкознания: Вопросы происхождения и развития финно-угорских языков.
Москва: Наука.
Шмчук, В.В. (вщпов. ред.) 1978, Icmopm укратськоИ моей: Морфологш. КиУв: Нау- кова думка.
Розов, В. 1928, Укратст грамоти, т. 1: XIVв. i перша половина X V в. КиУв: Друкар- ня УкраУнськоТ Академй' Наук.
Срезневский - Срезневский, И.И., Материалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ, т. 1—3. Санктъ-Петербургь: Типограф1я имп.
Академш наукъ, 1893-1903.
ССУМ - Гумецька, Л.Л. (ред.), Словник староукрашсъко! моей XIV—X V ст., т. 1—2.
КиТв: Наукова думка, 1977-1978.
СУМ - Бшодщ, I.K. (вщпов. ред.), Словник укратсько! моей, т. 1—11. КиТв: Наукова думка, 1970-1980.
Хелимский, Е.А. 1989. Изучение ранних славяно-венгерских языковых отношений (Материалы и интерпретации. Вопрос об этноязыковых контактах венгров с восточными славянами). В: Мыльников, А.С. (ред.), Славяноведение и бал
канистика в странах Зарубежной Европы и США. Москва: Наука, 184-198.
ЭССЯ — Трубачев, О.Н. (ред.), Этимологический словарь славянских языков: Обще
славянский лексический фонд, т. 1— Москва: Наука, 1974—.
Andersen, H. 2006, Slavic periphrastic íutures: Divergence and convergence. In: Ek- sell, K. - Vinther, T. (eds), Change in verbal systems: Issues in explanation. Bem:
Peter Láng, 9 -4 5 .
B érezi, G. 1990, A magyar igeragozás története. Budapest: Akadémiai Kiadó ^ N y e lv tu dományi Értekezések 130].
Danylenko, A. 2011, Is there any inflectional future in East Slavic? A case o f Ukrainian against Románcé reopened. In: Nomachi, M. (ed.), Grammaticalization in Slavic languages: From areal and typological perspectives. Sapporo: Slavic Research Center, 147-177.
H egedűs, A. 2016, A fo g segédigéröl. Magyar Nyelv 112 ,4 5 1 -4 5 7 .
Heine, B. - Kuteva, T. 2003, On contact-induced grammaticalization. Studies in Lan- guage 27/3, 5 2 9 -572.
Károly, S. 1956, Igenévrendszerünk a kódexirodalom első szakaszában. Budapest: Akadé
miai Kiadó [= Nyelvtudományi Értekezések 10].
Krízková, H. 1960, Vyvoj opisného futura v jazycích slovanskych, zvlásté v rustiné. Pra- ha: SPN [= Acta Universitatis Palackianae Olomucensis. Facultas philosophica.
c. 4: Philologica, sv. 2].
M onSerb — M iklosich, Fr. (ed.) 1858, Monumenta Serbica spectantia históriám Serbiae, Bosnae, Ragusii. Viennae: Braumüller.
Rjecnik JAZU - Rjecnik hrvatskoga ili srpskoga jezika, 1-23. Zagreb: Jugoslavenska Akademija Znanosti i Umjetnosti, 1880—1976.
SlPrasl — Slawski, F. (red.), Slownik praslowianski, 1— W roclaw-W arszawa-Rraków- Gdansk: Ossolineum, 1974—.
Stieber, Z. 1973, Zarys gramatyki porównawczej j^zyków slowianskich, ez. II, zesz. 2:
Fleksja werbalna. Warszawa: PWN.
