Ш1СТДЕСЯТНИЦТВО В РЕЦЕПЦП 1РИНИ ЖИЛЕНКО Евелша Балла
Abstract
The article focuses on the movements o f the Ukrainian sixties with a strong per- ceptive on the philosophical and aesthetical phenomena o f the Ukrainian literature in the second part o f the 20* century. The article points out that the paradigm o f these multifold phenomena appeared in the works o f the modem researchers. Furthermore, strengthening this view, supplementary testimonies o f the era’s artistic generation have been analyzed.
Special attention is given to this genre, because memoires and testimonies are able to synthesize the subjective and objective points o f view s in order to show these philosoph
ical and aesthetical phenomena írom the inside. Such testimony fór example the work o f Iryna Zhylenko, Homo feriens (2011). It presents a wide panorama o f the social and polit- ical situations o f the sixties.
The article presents the attitűdé o f the author o f Homo feriens with represen- tations o f different figures and phenomenon nőt only in literature o f the sixties, bút with other areas o f life, such as social, political and artistic representations o f the 20* century.
Keywords: literature o f the sixtieth, reception, Iryna Zhylenko, philosophical phenomenon, memoirs literature, Ukrainian literature, 20* century literature.
ПНстдесятництво e вагомим св1тоглядним, фшософським та естетичним явищем в украшськш л1тератур1 другсл половини XX ст.
Це новаторський рух, що виник у кшщ 50-х - на початку 60-х рошв у перюд хрущовсько'г “ввдлиги”. Иого сьогодш переважно характери
зу ю т як укра'шське нацюнальне вщродження, наступне шсля “роз- стршяного вщродження” 20-30-х рр.
О. Пахльовська, досл1джуючи феномен укра'шського ннстде- сятництва у стагп Укратсьт шютдесятники: фшософ1я бунту, прийшла до висновку, що “плстдесятництво охоплюе практично bcí
сфери штелектуального та мистецького самовияву укра’шськоТ ел1ти. I саме тому нлстдесятництво не е л1тературною школою чи мистецьким напрямком. [...] ЦЛстдесятництво е фшософським феноменом, i як таке с новым в1длтом часу ттелектуальноI icmopií Украгни. Через те i в л1тературному, i в мистецькому процеа феномен ш1стдесятництва репрезентуватимуть окрем1 масштабн1 постат1 з ц1лком р1зними — ího-
д1 протилежними естетичними ор!ентац1ями” (Пахльовська 2000: 70).
На персонал ютсьюй cymocTi цього явища наголошуе й Л. Тар- нашинська: “саме Í3 суми шдивщуальних «Я» складаеться поколшня
— надто те, що його ми звемо ппстдесятниками. Ушкальшсть його визначаеться переважно Нею обставиною (у контексН вщповщноУ су- сшльночсторичноУ CHTyani'í), що воно було насичене, як повпря кис
нем, неповторними яскравими особистостями” (Тарнашинська 2010: 10).
У працях сучасних дослщниюв загалом вимальовуеться пара
дигма цього багатоаспектного культурного феномену, однак вважа- емо, що вона може бути суттево доповнена та “оживлена” свщчення- ми самих представниив щеУ мистецькоУ генеращУ. Саме тому на увагу заслуговуе мемуарна л1тература, адже цей жанр дозволяе синтезувати суб’ективний та об’ективний погляди, показати явище шби зсере- дини. Ц1нним джерелом такоУ шформащУ е нотатки, листа, спогади, публ1цистика I. Дзюби, Р. Корогодського, С. Сверстюка, I. СвНлич- ного, В. Стуса. Не менш щкавим i змютовним е “жшочий” погляд на це явище, який характеризуеться не тшьки аналИичним, а й, насампе- ред, психолопчним та емощйним характером оприявнення його cyri.
Дуже влучно охарактеризувала свое покол1ння Л. Костенко. На питания дочки “з чого для не! почалося ппстдесятництво” вона вщпо- в1ла: “3 почуття сол1дарност1. В л1тературу неспод1вано й одночасно прийшли люди з талантом i cobíctio. Ти ж уяви: шд таку лиху годину, в умовах тотал1тарного режиму, де за плечима твое'! лПератури - гра- ти, перед очима - залгзна зав1са, а середовище, в якому живеш, всу- цшь фальшиве, перенизане шдпстю й провокац1ями, i раптом - така дивовижна когорта творчо й етично обдарованих людей” (Дзюба 2011:144).
Вщома ппстдесятниця, критик М. Коцюбинська так окреслила суть 1хньо1 д1яльностг “Це були паростки нового неформального ду
ховного життя, вшьного самовияву творчого 1нтелекту, що вив1льняв- ся з пут тоталНаризму” (Коцюбинська 2006: 39).
На особливу увагу, на наше переконання, заслуговуе солщна книга спогад1в 1рини Жиленко Homo feriens [Людина, що святкуе]
(2011), у якш представлено широку панораму тогочасноУ суспшьно- пол1тичноУ ситуацй’, у контексп якоУ виникло ш1стдесятництво, ц1лу галерею митщв, hkí репрезентують його в р1зних галузях пол1тики та культури, змальовано психолопчн1 та естетичн1 портрета чшьних преставник1в л1тературного ш1стдесятництва, розкриваеться внутр1ш-
híü cbít само! 1рини Жиленко як поетеси-пнстдесятнищ та Г! чоловжа - вщомого письменника Володимира Дрозда. У передмов1 до видання М. Коцюбинська тонко шдлнтила, що “«Homo feriens» 1рини Жиленко
— то не просто мемуарний «потж свщ омостт, вияв тако! природно!
для творчо! особистосп потреби висловитися «про час i про себе», за- фжсувати свш, i свого питомого середовища, слщ на землг Це TBip концептуальний, у певшм ceHci програмовий, спроба сформулювати свое кредо, накреслити свою картину свИу i людини в ньому” (Коцю
бинська 2011: 5), але водночас “це колективний портрет в юторично- му i психолопчному ÍHTep’epi украшського ппстдесятництва, и Бать- ювщина - в-час-i-npocTopi” (там само, 11).
Варто наголосити, що 1рина Жиленко - письменниця, ím’b яко!
неодмшно спадае на думку, коли йдеться про “жшочий” дискурс ук- рашсько! л1рики друго! половини XX стол1ття. fi доробок небез- п1дставно розглядають у контексп творчост1 митц1в-ш1стдесятник1в, адже i хронолопчно (перша Ti зб1рка Соло на солъф1 вийшла в 1965 рощ), i свИоглядно, i в силу конкретних життевих обставин (одру- жена з яскравим проза'жом-ппстдесятником, була у приятельських стосунках з багатьма представниками цього творчого поколшня) п особистють орган1чно вписуеться в це штелектуально-мистецьке яви- ще. Вона й сама (центифжуе себе з ним, що яскраво засвщчуе грун- товне л1рико-фшософське есе Homo feriens. А М. Коцюбинська у Кни- 3Í спомитв характеризуе iT як талановиту поетесу з “неголосним i ви- шуканим” л1ричним голосом. “Вона орган1чно влилася в наше трохи старше за bíromтовариство, без «портативно! Жиленко», як шжно на- зивав и Василь Симоненко, неможливо уявити наше тсццшне това- риське життя i громадянську активн1сть” (Коцюбинська 2006: 38), — згадуе в1дома ш!стдесятниця.
Тому весь фактаж, який ми знайдемо на сторшках Homo f e riens, заснований на особистому життевому та емоцшному досвда са
мо! I. Жиленко. Таким чином, в есе пульсуе справжне життя 60-х ро-
kíb, адже TBip мае документальну основу - “щоденники й листа, на
писан! по гарячих слщах подш, плекан1 автентичними настроями”
(Коцюбинська 2011: 5).
У такий cnociö I. Жиленко вдаеться окреслити багатогранну картину тогочасного сусшльно-пол1тичного життя та достов1рний cbí-
тоглядний портрет свого л1тературного покол1ння. Фактично про ш1ст-
десятництво йдеться в кожному рядку цього видання. Але маемо на метл представити у сво’ш публжацй найбшын показов! спостереження авторки.
“ИВстдесятництво - не теч1я, i тим паче - не «школа». Це був рух опору штелшенцй', дух бунтарства, що об’еднував абсолютно pia-
них — i за манерою в1ршування, i за жанром, i нав1ть за родом д1яль-
hoctí- людей. Але, безперечно, основою нпстдесятництва був пошук нового: нових виражальних 3aco6ÍB i нового св1тогляду”, - слушно пщкреслюе I. Жиленко. Вона наголошуе на тому, що кожен Í3 митщв це нове hícпо-своему, i видшяе “родзинку” кожного з них: “В kocmocí
вирував Вшграновський, щоб iiotímприпасти м’яко i дитинно до рад
ио!’, тепло!’ украшсько!’ земли У глибинах коршня народного набирав сили Драч, щоб пот1м розростися могутньою державною кроною.
Пекучо-прко i непримиренно-гордо 1рошзувала 1Ина Костенко. 1дучи вперед, як грпнник Даштв, «з лицем, оберненим назад», в icTopiio Ук- раши. Незбагненно (для нас, тсаддшшх) в1ршував Василь Стус - най- бшып вшьний вад соцреалютичних стереотишв. А його тезко, Василь Симоненко, писав просто i чесно, bíh тшьки виписувався, тшьки по- чинався. [...] Симоненков1 - судився найдовший шлях у noe3Íio i - на пекучий сум! - найкоротше життя. Писав абсолютно не схожу hí на кого (xi6a що — з ароматом Антонина) л1рику 1гор Калинець. При- страсно «хулшанив» Борис Нечерда, й шш1, íhihí, 1нш1...” (Жиленко 2011: 124).
Влучно характеризуе I. Жиленко i прозове “шютдесятництво”:
“У npo3Í - европе!’зм i психолопзм був за Валер!ем Шевчуком, гостро- св1же, бун1нське вадчуття cBÍTy — за Свгеном Гуцалом, бол1сна заглиб- лен1сть у сощум i долю народу — за Володимиром Дроздом та Гри- гором Тютюнником. Космос шiстдесятництва занадто великий, аби назвати bcíйогопланети” (там само, 124).
А шзшше I. Жиленко занотуе: “Творчий bcccbít ш1стдесят- ництва, вибухнувши, - розширявся, i планета в1ддалялась вад планети, набуваючи сво!' планетн1 системи. 1накше не бувае. Митцям потр1бен npocTip, аби заповнити його собою i cbo'ím трудом. Час юнацьких ту
совок минув, i кожен ступив на свое особисте небо...” (там само, 133).
Письменниця висловлюе кшька слушних думок, що пролива- ють cbítoo на сп1впрацю р1зних митц1в, i не т1льки л1тератор1в, а саме така сп1впраця (точшше, це була дружба, приятельство) була ni два-
линою функцюнування пйстдесятництва. Адже виразно плстдесят- ницькою була творч1сть i д1яльшсть таких публщис™ та правозахис-
hhkíb, як В. Чорновш, Ю. Бадзьо, Л. Лук’яненко та íh., а також худож-
hhkíb (Л. Семиюна, А. Горська, П. Заливаха, Г. Зубченко), юномитщв (Ю. 1лленко, С. Параджанов, Л. Танюк, I. Миколайчук) та композито- piB (серед яких i ф1зично знищений шзшше В. 1васюк).
Про багатьох Í3 згаданих особистостей ми знайдемо шформа- щю в KHH3Í I. Жиленко. Особливо таких вщомих художниюв, як A. Горська, В. Зарецький та О. Заливаха, з якими вони tícho спшку- валися, дружили. А найбшыне, звичайно, про митщв слова. Як пись- менник i водночас чутлива жшка, авторка есе тонко вхоплюе ix мис- тецьку та людську сутнють. I. Драча, зокрема, вона називае найтала- новит1шим у 1хнш когорте “Заел шив, приголомшив cboím талантом, величию, розумом. Скромний, у великих окулярах i cipoMy дешевень
кому koctiomí. Шкарпетки сповзають на черевики. Звичайшсшький.
Його i не помИиш серед шших. Тишки ohí- розумш, cipi, несм1шлив1 i дуже високе чоло” (там само, 89).
Чи не найбшьш рельефно окреслюеться в есе постать Валер1я Шевчука. 1з подружжям Шевчук1в вони у молодое^ дружили cím’bmh,
а з Ншою Шевчук пщтримували одна одну, коли чоловшв не було поруч. У спогадах I. Жиленко вимальовуеться творча особист1сть мет
ра сучасно'1 прози в еволюцй' - вщ кучерявого студентика, ipoHÍ4Horo до нещадност1 й картинно песим1стичного, який “багато вже знае у
cbo’í 22, а багато знания - багато печал1 (так пояснюе necHMÍCTH4HÍ настро1 в житт1 i творчост1 друга авторка, наголошуючи, що «не в мудросН багато пeчaлi, а саме у великому знаннг Подолати свое знан
ия, шднятися над ним до мудрост1 - це вже шлях до сонця. Але це поНм. Змолоду ж - «збаламучення дупл» й неприкаянн1сть” (там са
мо, 134) - до “велетня л1тературного труду”.
Складною, дещо дисгармоншною людиною був i чолов1к пись- меннищ. Пишучи про його становления як митця, вона пор1внюе íx Í3 B. Шевчуком: “Тод1, на початку 60-х рок1в, обидва вони лише вино- шували себе в co6i, а це стан - мученицький. Дрозд знав життя, знав глибоко i безпомильно. Але не мав достатньо'1 культури i фаху. Шев
чук мав культуру, але майже не знав життя. Bpeurri, коли вони й на- були крило, якого бракувало, - все одно творч1сть 1хня позначена: пе-
реважним ухилом у буття — Дрозда; ухилом у культурництво - Шев
чука” (там само, 135).
Читаючи под1бш спогади, щоденников1 записи, ми шби опи- няемося в середовипц тих людей, у координатах того часу й простору.
Шсля цього за рядками художн1х текст1в ми прозираемо особистють творця, краще розум1емо його естетичний та етичний виб)р. Можна було б продовжувати цитувати i окреслювати у под1бний cnociö порт- рети багатьох плстдесятниюв та митщв старшого поколшня, одюзних критик1в та пол1тичних д1яч1в. Homo feriens i справд1 насичене такою шформащею. Хочу лише наголосити на тому, як ощнюе I. Жиленко шшу, винятково талановиту жшку свого часу - Лшу Костенко: “В цю жшку я закохана шалено! У не! таю грандюзш eipini, що, слухаючи Ух, я розумша: про Лшу ще розповщатиму cboím благогов1ючим онукам, а вони — сво’Ум онукам. Неймов1рна красуня, жшочна, дотепна i [...]
зал1зна! В нш вщчуваеться незламна воля i внутр1шня сила, яко! меш бракуе...” (там само, 186).
Як вщомо, ш1стдесятники об’еднувалися у певш гурти. Про- тягом 1960-1963 poKÍB у Khcbí д1яв так званий Клуб творчоУ молод1 (КТМ). Про д1яльшсть КТМ I. Жиленко як його учасниця, звичайно, пише багато. Ось, прим1ром, одна Í3 цитат: “Володя yeie мене в коло друз1в 1вана Св1тличного, а друз1, в свою черту, привели нас у Клуб Творчо!' Молодо який уже активно д1яв. I весь Кшв для нас був мовби заснований золотим плетивом дружшх походеньок по книгарнях, ка- в’ярнях, художн1х майстернях, вечорах i репетиц1ях у КТМ. Це був наш КиУв i наш час” (там само, 149).
Книга засвщчуе також, якою широкою була лектура тогочас- них письменниюв. Вони читали класичну укра'шську л1тературу. Без- перечно, Шевченка (“Скшьки себе пам’ятаю - це ím’b i ця велика душа завжди були 3Í мною i в меш”, - пише I. Жиленко), Г. Сково
роду, М. Драгоманова, М. Костомарова. Сучасну ím- М. Бажана, тво
ри один одного, заруб1жну - Г. Гайне, П. Верлена, С. Малларме, Г. 16- сена, С. Пшибишевського, А. Франса та багатьох шших. Вони були iнтелектуалами, але Ух висока осв1чешсть та ерудищя - явища набут1, адже bcí вони дуже багато працювали над самоосв1тою. Ось як описуе авторка це “всотування” 1нформацй‘, що поступала з р1зних джерел:
“Ми накинулись на культуру зголодншо i непереб1рливо. [...] Скарби украУнсько'У культури вщкрились мен1, як i багатьом шшим, п1зн1ше,
коли за нашу oceiTy взявся «сонечко-професор» 1ван Св1тличний в супряз! з 1ваном Дзюбою та Свгеном Сверстюком. А до того (та й уже - назавжди!) - довп години в пилюз1 бiблioтeк i буюшстичних кни- гарень, полювання на журнали (переважно - росшсью), передавання книг з рук до рук, переписування Bipniie у блокнота; довп черги до kí-
нотеатрпв (на Феллш! чи Бергмана); вистоювання на ногах (вхщний квиток — 50 коп.) симфошчних оркестр1в; розмови, суперечки, майстер-
híхудожников i багато-багато шших ocbíthíxподвипв” (там само, 125).
“Двигуном руху нпстдесятниюв”, “творцем його щеолопг”
справедливо вважають I. Свшшчного - вщомого поета, лпературного критика, натхненника кшвського Клубу творчо! молодь I. Жиленко влучно охарактеризувала оселю I. Св1тличного як таку, “куди з1ходи- лося в 60-х роках усе, що було найкращого i найсв1тлшого в нашш Укради”, “довкола 1вана оберталась Укра'ша, тобто все, що було вУ к- pa'ÍHi найкращого” (там само, 152). Письменниця близько до сердя сприйняла нищення репресивною тотал1тарною системою кращих представниюв украшсько! штелшенц!!’, серед яких був у середин! 60-х роюв й I. Св1тличний. Тому “серед невщступних ключових тем мему- арноУ партитури «Homo feriens» - доля тако! близькоГ i piflHoV для авторки шютдесятницько1 дисидентсько'1 громади, penpeci'í щодо
«шопти» !накодумц1в i правдолюбщв” (Коцюбинська 2011: 13).
Незважаючи ж на вс1ляк! спроби “приборкати” бунпвних micT-
десятник1в, спрямувати Yx творчу енерпю в “правильне” щеолопчне русло, система так i не змогла знищити дпстдесятництво. I. Жиленко вказуе на причини тако! непохитност1 та невмирущостп “ЦИстдесят- никам пощастило ув1йти в л1тературу в час найвищоУ потреби сус- пшьства в поезй’. В цьому наше величезне щастя. 61-й - 62-й роки ви- нагородили нас (наперед!) на bcí наступи! лихолггтя. За ni три роки сонця ми зросли (i подлинно, i культурно), зм!цн!ли i загартувались.
Викорчувати ш!стдесятництво з радянського л1тературного поля вже було неможливо” (Жиленко 2011: 123).
Наголошуе оповщач i на ipoHÍHHOMy дискурс! укра'шського дистдесятництва, влучно узагальнивши: “I якщо початок 60-х був
«крашою поез!ею», то подалыш роки (i надовго) стали «кра'шою ipo- н!ею». 1рон!зували bcí. Гостро, прко, жовчно” (там само, 135). Озбро- юеться ipoHiero й гомод!егетичний наратор книги Homo feriens, тому про свое ставлення до тодшньо'! щеолопчно'! та сусп!льно-пол!тично1
ситуацй’ пише: “Вся ота суспшьно-пропагандистська злива, яка лилась на нагш голови, сикала з мене, як дощ Í3 мого пса Жульена. Crpin- неться — i сухий. Мабуть, я з тих, хто не шдцаеться жодному гшнозу, а масовому тим паче” (там само, 72). I вже чисто по-жшочому: “Нена- виджу змагальнють будь у чому. Я - та, що сходить з дистанцн i йде без nocnixy 06Í4, збираючи ромашки” (там само, 69). У цих словах вбачаю осердя психолопчного портрета автобюграф1чного наратора.
Под)бш самохарактеристики роблять цей портрет дуже виразним з ч1ткими контурами, що проливае cbíhto на творчу спадщину авторки.
ГВсля прочитання Homo feriens 30bcím по-шшому сприймаеш та роз- кодовуеш 3míctокремих mothbíbта образ1в-концеппв творчосп пись- менницк Особливо вщтшюються в есе таю тематичш домшанти пое- 3i*í I. Жиленко, як мотив дитинства - свну безтурботносп, дива, казки i разом з тим фантасмагоричшсть, казковють, святковють як ключова ознака психопоетики мисткиш. Також мотив дому як “засадничо'1 тривкосп буття”. Вщсутшсть власного житла, його убопсть протягом тривалого часу, а також намагання абстрагуватися вщ сусп1льних катаклÍ3míb породжують важливий поетико-фшософський стрижень i'í л!рики, сформульований у рядках “Прокинутися з повним домом щас- тя”. Цей виб1р багатоаспектно обгрунтовуеться i в анал1зован1й книз1.
“Коли людина веде щоденник - Тй не потр1бен hí психоана-
híthk, híнавйъ друг. Уся пркота з дупл випкае KpÍ3b перо” (там само, 75-76), - зазначае I. Жиленко. Однак загальний н астр ifi hí eV книги все- таки варто окреслити не словами пркота, бшь чи страждання, а кон
цептом, винесеним у заголовок книги, - свято, людина, яка святкуе.
Homo feriens — це квштесенщя психолопчного та емоцшного стану оповщача, екзистенцшними роздумами якого наповнена фшософська фактура книги. Ось, npnMÍpoM, показова цитата, що вщображае ска- зане: “Наше життя схоже на клубок безнад1йно сплутаних ниток, з яких - хочеш того чи hí - мусиш щось виплести. Якщо замислитись про все життя загалом (весь клубок), можна збожеволни або дамок- ловим мечем самогубства розрубати той вузол. Мудрий той, хто, як я, витягне ниточку завдовжки в один день — i радий. Завтра — знову.
Отак потроху i сповнить свое життеве призначення. I, озирнувшися 3Í старосп, побачить прекрасне мереживо — bhtbíp труду, творчосп, са- мопожертви, в якому зблискують зол őri ниточки свят i удач...” (там
само, 364). Таким е виразно жшочий, Жиленювський рецепт щасли- вого життя, життя - як свята.
Узагальнено ж портрет наратора книги Homo feriens виглядае так: це жшка-естетка, чутлива до краси у bcíx iíпроявах - навколиш- нього середовища (природи), музики та шших витвор1в мистецтва, багатства людсько!’ душ! тощо, жшка як господиня, “душа” дому, що наповнюе життям його штер’ер, дбае про чоловжа та дНей; жшка- поетеса, чий етичний та естетичний виб1р корелюеться вихованням та самовихованням, шляхетнютю розуму i дупл, правдолюбством, а вод- ночас самокритичшстю, об’ективнютю в оцшках шших та само!' себе;
i звичайно ж, жшка-гедонютка, “фан життя”, що yMie з ниточок дол!
сплести napi вне, повне сенсу мереживо, що символ1зуе багатогран- н1сть та виповненють життя.
Суттево доповнюють документальний та л!рично наснажений фактаж видання й св!тлини, на яких заф1ксовано pÍ3HÍ поди з особис- того життя авторки та л1тературно-мистецького буття столиц! в другш половин! XX ст.
Отже, под!бна мемуарна л!тература е достов!рним “докумен
том” доби. Не виразно документальним джерелом, а зйрНим душею автора, переплавленим через горнило його розуму та емоцш. Уже сьогодш немае в живих I. Жиленко, як i бшьшост! ппстдесятниюв, але пом!ж рядк!в цього “монументального” видання б ’еться i'í серце, зву- чить голос, що доносить до наступних покол!нь правду про непростий перюд розвитку нашого мистецтва.
JIITEPA ТУРА
Дзюба, I. 2011, С поети для епох. Кшв: Либ1дь.
Жиленко, I. 2011, Homo feriens: Спогади. Кшв: Смолоскип.
Коцюбинська, М. 2006, Книга спомитв. Харюв: Акта.
Коцюбинська, М. 2011, “Нам е на що озиратися...”. Свято спогад1в 1рини Жиленко.
В: Жиленко, I. Homo feriens: Спогади. Кшв: Смолоскип, 5 -1 7 .
Пахльовська, О. 2000, Укра'шсью нпстдесятники: фшософ1я бунту. Сучасшсть № 4 , 65-84.
Тарнашинська, Л. 2010, Украшське шктдесятництво: профЫ на mni поколтня (ic- торико-лтературний та поетикальний аспекти). Монограф1я. Кшв: Смо
лоскип.
